Тепер, після півторамісячної громадської блокади ОРДЛО, а за нею й офіційною блокадою, зненацька з’ясувалося, що підприємства власності Ріната Ахметова терористична влада і загарбники аж ніяк не чіпали. Три роки війни вся його промислова база зберігалася всіма сторонами конфлікту – окупантами з РФ, бойовиками та навіть ВСУ та Нацгвардії (туди де наставала загроза пошкодження об’єкту Ріната Леонідовича добровольців не допускали, а бойові дії не велися).

Таким чином всі відомості, заяви та публікації про перенесення штаб-квартири приватної корпорації Ахметова СКМ до Запоріжжя нібито з причини захоплення підприємств на Донбасі терористами виявилися повною нісенітницею. Всі 43 підприємства в «донецькому протектораті» (серед яких такі відомі як «Макіївкокс», «Єнакіївський металургійний завод», «Харцизький трубний завод»; шахти «Комсомолець Донбасу», імені Засядька, Зуївська ТЕС, Донецькобленерго) та Алчевський металургійний комбінат, «Алчевськкокс», «Краснодонвугілля», «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит» з «протекторату ЛНР» й по сьогодні чудово себе почувають, виробляють та реалізують продукцію. Їм навіть краще, ніж було до початку війни з Росією, тому що виявились можливості до безмитного контрабандного збуту продукції до РФ та відповідно імпорту без сплати в’їзного мита.

Усе те «велике вимушене переселення» фахівців СКМ на «Запоріжсталь» та «Дніпроенерго», яким ахметівський менеджмент так чутливо награвав жалісний мотивчик «гражданє купіть папіроси» на чутливих струнах душі запорізьких обивателів, виявився характерним «розводом котят». Насправді то була типова економічна експансія в інший регіон – свого роду фінансова війна з окупацією. Зовсім не спровокована ніякими втратами на території свого регіону. Прийшов, побачив… та й гамузом скупив.

За олігархічною традицією «рінатові хлопці» заходилися навкруги політичної влади в обласному центрі. Результат – з четвертого кварталу 2015 року вся влада  в місті, хіба що окрім Шевченківського району (там договорняк з олігархом Богуслаєвим – ворон ворону…), належить чорній корпорації. Як в тому старому фільмі про «Місто майстрів» - вже майже півтора роки з трибуни Запорізької міської ради лунає «слава герцогу де Малікорну», а на місто насунулася темна покрова злої фінансово-економічної окупації.

Місцевий бізнес «пресують» навіть більше ніж в інших регіонах України. В найближчому минулому Місто майстрів – Запоріжжя потрохи позбавляється своєї природної слави. Особливо це відчувають металісти. Метал «ахметовські» продають по цінах вище світових, а в інших постачальників купити неможливо, бо встановлено неофіційну регіональну блокаду на металовироби. На це неподобство центральна влада анічичирк – бо все давно «схвачено та за все заплачено» на київських пагорбах. Тепер Запоріжжя – місто металургів, теж людей поважної професії, але трохи схиблених на навіяних начальством ідеях всесвітнього домінування «Запоріжсталі».

Тепер на черзі вся Запорізька область. Одного залізорудного басейну в Дніпрорудному вже замало. Тепер на черзі дня перетворення цілого Гуляйпільського району в великий кар'єр з видобутку залізної руди і урану. Незабаром Кривий Ріг, Запоріжжя і Павлоград зіллються в єдину червоно-доларову долину для пана Ахметова, і здається вже немає тієї сили козацької, щоб зупинила те невпинне просування.

Не було… Дійсно так. Тепер є… Екс-президент Грузії та екс-губернатор Одещини Михаел Саакашвили! Тепер він створив і очолив політичну партію нового типу «Рух нових сил». Зараз триває процес створення нових партійних осередків в різних регіонах України, а заразом перемовини про об’єднання в єдину силу з декотрими іншими прогресивними демократичними політичними партіями. Такими як «Самопоміч», «Громадська платформа», «Воля», «Демальянс».

В молодої політсили Саакашвілі ще немає навіть програми, але програмні цілі вже давно відомі через діяльність Міхаела на чолі Одеської області та з його численних виступах на різних телеканалах. Так останнього разу він виступив 27 березня в проекті «Свобода слова» на каналі ICTV, де на запит ведучого окреслив основні пункти майбутньої партійної програми.

За головну мету Міхаел Саакашвілі ставить найскоріше переможне закінчення війни з Росією. В цьому він вже має досвід. Грузія 10 років тому була піддана в рази більшій агресії того ж ворога. Тоді російські танки було зупинено за 40 км від столиці Тбілісі. Грузинські міста було піддано авіаційним бомбардуванням, кожне з котрих коштувало сотень життів воїнів і мирних жителів. Михаел Николозович певен: вийшло тоді – вийде й зараз. Переможне закінчення війни має для держави величезне значення. Настане стабільність – почне розвиватися економіка, в країну прийде інвестор, що викличе загальний економічний бум та зліт ВВП.

Якщо навіть справдяться очікування президента Порошенко про щорічне збільшення ВВП на 2%, то до досягнення рівня життя як в 2010 році знадобиться 20 років. «Нам що, роз’яснювати дітям, що як виростуть, то будуть жити як ми жили при януковичу?», - запитує Саакашвілі в залу та отримує супротивну відповідь. Люди не бажають чекати двадцять років, а тим більш і далі терпіти воєнне лихоліття.

Одночасно лідер «Руху нових сил» ставить й наступне першочергове завдання – подолання бідності. Для цього існують всі належні передумови: самі родючі в світі ґрунти, великі поклади корисних копалин «з газом і нафтою включно), напрочуд вигідне геополітичне розміщення з майбутньої розвинутою інфраструктурою євро-азіатського сполучення, все ще величезна індустріальна база. Єдиною завадою розвитку країни на сьогодні є олігархічна форма правління та клептократичний режим влади.

Тому ще одним невід’ємним завданням в тріаді національного порятунку має виступити знищення олігархії, як правлячого класу. Він так і сказав – саме «ЗНИЩЕННЯ»! Погодьмося, ще ніхто ніколи в українському політикумі, з найрадикальнішими націоналістичними включно, навіть так не висловлювався, не те що ставив за першочергові, такі програмні цілі.

Звичайно сприймати буквально застосований термін «знищення» було б трохи недолуго. Звичайно на увазі мається не фізичне поголовне знищення, а знищення олігархату як мікроскопічного за кількістю, але панівного класу. Таке становище об’єктивно несправедливе, а тому й нежиттєздатне. Партія ставить за мету цілковите відсторонення олігархії та її «псів у будках» з числа обраного і призначеного чиновництва від влади. Повернення розграбованої власності у вигляді промислової інфраструктури та сільськогосподарських земель до державної власності. Шляхом внесення належних змін до Конституції та чинного законодавства – створення належних умов протидії найменшим спробам відтворення «чорного» минулого олігархічного правління.

Повернути майно народу, як єдиному розпоряднику багатства рідної країни… Але не поділити по більшовицьки!.. А шляхом нової приватизації продати його через найретельніший відбір добросовісних нових хазяїв, що будуть дбати про модернізацію виробництва, екологію, оплату праці та конкурентоздатність продукції на світовому ринку. Звичайно для цього треба створити надійні запобіжники у вигляді дієвого антимонопольного й антикорупційного законодавства.

Однак найприбутковіші й стратегічні та екологічно небезпечні галузі й підприємства повинні бути раз і назавжди закріплені у власності держави. В цьому сенсі Михаел Саакашвілі особливо виділяє як особливо рентабельні підприємства війського-промислового комплексу.

Також важливими складовими створення держави заможних і щасливих людей він визначає створення дійсно сприятливих умов для розвитку малого та середнього бізнесу та реальної, а не брехливої як зараз,  децентралізації. Глобальний розвиток інформатизації та засобів електричного зв’язку, реорганізація та оптимізація систем управління, вже зараз дозволяє в рази скоротити кількість чиновного апарату, що зараз в Україні переходить всі розумні межі. Саакашвілі бачить можливим доведення кількості державних управлінців до 20 тисяч осіб. Тоді це будуть дійсно поважні в суспільстві люди з «чистими» е-деклараціями.

Зараз треба надати е-декларуванню нового сенсу та ваги. Чиновники з «брудними» деклараціями, в яких сума доходу значно поступається власності в них та членів родин, повинні негайно відсторонюватись від роботи, та після перевірки звільнятися без права займати керівні та державні посади пожиттєво.

Всі зазначені цілі неможливо досягти, і воно проходить лейтмотивом та «червоною стрічкої» через програмні застави партії «Рух нових сил», без справжньої, а не на словах як тепер, війни зі злочинністю. В першу чергу зі злодійством у владі, що зійшлась в єдиній ланці з криміналітетом. Тому й другому має бути покладено край! Причому найскоріше, бо нічого не вийде. Так що чесні й принципові люди, гуртуйтеся. Ваші здібності й натхнення може скоро знадобляться.

Ну й де тут місце для людожерних експансивних планів та бажань пана Ахметова? Геть з нашого пляжу! Запоріжжя не Донбас!

Наголошую, це перша дійсно антиолігархічна й антикорупційна партія на теренах української політики. Мені дуже симпатична…

Хто «ЗА» зі мною?

Вадим Вишинський, голова ЗОГО "Правозахисник Запоріжжя"

vvblog.pzv.zp.ua

You have no rights to post comments