Оточення президента успішно похоронило його мрію про другий термін. Тепер любі друзі Порошенка не менш завзято взялися за проект дострокового припинення його першого терміну.

Свита робить короля, а буває, його хоронить, що й спостерігається. Власне, у кожного із президентів, за виключенням першого, поруч стояв його  могильник. У Кучми їх було навіть два – Медведчук і зять Пінчук, у Ющенка – Балога, Януковича зводив у політичну могилу рідний син.

А хто так завзято копає ту саму могилу Порошенку?

Ціла похоронна команда, зведена Петром Олексійовичем у його власне політбюро, яке він назвав стратегічною радою.

Глава адміністрації президента, який у політичному менеджменті є другою особою, виявився першим щуром, що втік із корабля, який тоне. Ще ніколи начальник канцелярії не тікав сам від боса, а практично нікому невідомий до призначення три роки тому Ложкін накивав п‘ятами першим.

Як можна тримати у політбюро прем‘єра, якого ти із тріском вигнав?  Порошенко поставив Яценюка на прив‘язне утримання, а той у відповідь погрожує  самовисуванням у президента – дарма, що із нульовим рейтингом, але чому - не полякати.

Про міністра внутрішніх справ Авакова й мови нема. Власне,  очолювана ним, майже 200-тисячна озброєна ментура виведена із системи державного управління, і накази глави держави для неї не існують.

 Залишився генеральний прокурор Луценко – єдиний президентослухняний, але якраз тупа сервільність і виводить його на роль головного могильника.

Десь з рік обраний у першому турі Порошенко навіть на фоні 10-разового падіння життя громадян – деномінація національної валюти на рівні світового рекорду, так само 3-разове збільшення комунальних податків і стільки ж ріст споживчих цін – навіть на цьому згарищі рейтинг Порошенка  тримався на рівні Януковича часів Майдану – 20 відсотків, що давало бодай примарну ілюзію походу на другий термін.

А відтак оточення придумало нечувану формулу суїциду – для порятунку «Рошену» у сліпому трасті використати …офшори. Банальна оборудка співпала зі світовою антиофшорною революцією, розгорнутою «Світовим консорціумом слідчих журналістів».

 І у цій революції Порошенко удостоївся звання  глобального гросмейстера світової мафії. Західні ЗМІ одразу пророкували, що український президент впаде першим, оскільки серед головних фігурантів були у світі лише два діючі глави держав – Аргентини і України.

Із посади все ж не звалився,  але рейтинг невблаганно із офшорних гаваней поплив донизу, і найвищий рейтинг після першого року і донині уже не у діючого глави держави, а його суперниці на президентських виборах Юлії Тимошенко.

Як відомо, Порошенко – головний лендлорд, який, очевидно, оволодіння українською землею вважає головного особистою ціллю свого президентства. Я написав йому  відкритого листа,  і застеріг, що посягання на землю, яка у менталітеті українців є національним скарбом, що  задумана ним загарбницька війна із селянством закінчиться для нього так само, як для Столипіна.

Навіть бодай ці дві – зовнішня і внутрішня – лопати були достатніми, щоб викопати прірву між Порошенком і народом, нездоланну для нього прірву для походу до народу за повторним обранням.

 Рейтинг переможця виборів у першому турі практично не давав йому змогу не те, що перемогти у другому турі, а бодай ввійти у той клятий тур.

Однак, у Порошенка все ж залишався у руках головний ресурс – час, бо до цейтноту було ще пів-каденції, і можна було б бодай пробувати робити мертву петлю.

Але сталося з точністю до навпаки. Події останніх кількох тижнів свідчать: позбавивши начальника ілюзій щодо другої каденції, любі друзі завзято взялися вкорочувати йому віка на каденції першій.

Я перепитав найближчих політтехнологів Порошенка – хто втягнув його у практично смертельну для нього війну із Саакашвілі? Рошенівські «головастики» вказують пальцем на нинішнього найлюбішого друга Порошенка – Медведчука, який став для нього ще ближчим, ніж для Путіна.

Віриться важко. Хоча за ступенем провальності грузиногейт нагадує стиль кремлівського кума. І все ж на таке самогубство не здатна навіть його провальність. Хіба хотів підставити, і надрочив за інструкцією із Луб’янки  «мстивого»  кондитера на буйного грузина.

Невже не знайшлося людини у всіх цих сміхотворних стратегічних політбюро, яка би сказала Порошенку в ім‘я його порятунку, що усе це «кіно Луценка»  із його бізнес-партнером Курченком – курям на сміх.

Можна було склепати сотні сюжетів компромату про Саакашвілі, але ліпити із нього московського агента? Гарант не просто злетів із котушок, а луснувся головою об підлогу.

Я був минулої неділі  на Майдані, на якому вперше від 2013 року було люду так тисяч 50, і усі ці люди дико обурювалися тим, що з них роблять дурнів, що їх мають за лохів, вішаючи їм  на вуха таку дешеву СБУ-шну чи ФСБ-шну локшину.

Якщо колись дослідники будуть встановлювати фразу, що стала смертельною для Порошенка, то це була фраза Луценка на трибуні парламенту, коли він оголосив війну ФБР.

Хто порадив президенту воюючої країни відкрити фронт проти стратегічного заокеанського партнера, проти єдиної на планеті наддержави, більше того – проти найсуворішої каральної служби у світі, яким є для усіх американських і неамериканських правителів Федеральне бюро розслідувань США?

Для ФБР власний президент – це комаха, яку можна розчавити, якщо є на то підстави, а тут якийсь карамельний крамар із євро-азійських корумпованих хуторів.

Той, хто вам порадив це зробити, Петре Олексійовичу, переслідує єдину мету – місяці вашого перебування на посаді перетворити у тижні.

Чи можливо ще зупинити снігову лавину, що суне на правлячу голову сюзерена, якого  ведуть на плаху  - свідомо чи несвідомо – найближчі архаровці?

Задля порятунку Порошенко мав би принести у жертву їх, миттєво у цей критичний момент та безжально вичищаючи власні авгієві конюшні.

Якщо ми найближчими днями не почуємо про ці жертви, то станеться те, чого уже не оминути.   

 Василь Базів,  uainfo.org

You have no rights to post comments