Среда, февраля 19, 2020

kruglikovПодія сталася півтора роки тому на початку березня 2016 року.

На сцені ресторану готеля «Інтурист» знов вибухнули натхненням міські запорізькі зірки 70-80-років з групи «Крылья».

Це була подія! В ті благословенні часи, коли горілка всяка здавалася смачною й свіжою, а дівчата - свіжими й смачними, хлопці з тієї групи, що обслуговували ресторани «Інтуристу», «Лахті» та епізодично деяких інших, були на слуху. Не можна було гордо називатися «запорожским озорным гулякой», якщо не зможеш перелічити всю групу поіменно, навіть якщо розштурхали серед ночі з напрочуд хворою головою.

 «Сигарета, сигарета… Ти одна не изменяешь. Я люблю тебя за это. Ты сама об этом знаешь». Такими невигладливими були слова хітів, що доводили до сліз у взаємних тісних обіймах ваших бабусь й дідусів, що доречно нагадати, спостерігається й сьогодні. Серед тих легендарних імен, не те щоб вирізнялося, але значилося й ім’я Володі Круглікова – молодого спеціаліста, випускника Дніпропетровського інституту інженерів транспорту. Що й казати, гарний був лабух. Грав на кількох інструментах і навіть коли-ніколи вокалив. Ось саме про нього й піде розмова…

«С той поры немало пролетело дней»…

Чи може краще так – «Всё прошло, всё промчалося. Ничего не осталося»… Був би людиною, як усі й досі шановні в певних колах богеми музики-лабухи. Після тридцяти п’яти тихенько перекваліфікуватися в тамади, а закінчити кар’єру викладачем в якоїсь філії музичної школи. Вийти на пенсію та коротати час за улюбленим інструментом. Відомо, що півгодини музики заміняє стакан сметани. Тепер й для таких пенсія неможлива з причини недостатності страхового стажу – «Секут нас, как плети ветра и дожди. Мы вечные дети на Млечном пути». Так що любіть пригоди, хто кому винен у ваших негодах? Мали бути готові, раз такі вже собі стали «пилигримы, чьим гитарам чужды пасторали»…

«Прощай, прощай любовь моя, прощай»…

Та не таким був молодий спеціаліст Вовка Кругликов. Як тільки дешеві «караоке» та «діджеї» повипхали з кабацьких підмостків дорогі групи «живого» звучання, кубанський козак Вовка Кругліков швиденько, як «Запорожець за Дунаєм» обернувся на Володимиром Олександровичем та виріс до начальника дистанції зв’язку Запорізької дільниці Придніпровської залізниці. Заради того, швиденько перенаправив енергію, що била за край, на активність в КПРС та радянській профспілковій діяльності. Швиденько добився певних відомчих успіхів на обох фронтах, та так, що стали пізнавати навіть в самому Дніпропетровському управлінні шляхів сполучення Придніпровської залізниці.

Ой, краще би був лишився при інституті, коли пропонували. Став би виступати в знаменитому КВК, та й достойно дожив до поважної старості в складі кабаре «Веселий песець»… А так, хоч писець з нього таки вийшов повноцінний, але зовсім не мистецький. Такий собі барижний з кримінальним уклоном писець.

Замість того у Володимирі прокинулася, а може й ніколи й не затухала жилка підприємця, а точніше великого комбінатора (та й хто з нас змолоду не зачитувався пригодами Остапа Бендера?). Тільки різниця в тому, що друзі по ВІА «Крылья» посміялися над пригодами героя Ільфа-Петрова, та стали скромними і чесними громадянами, а Володимир так і не розстався з мрією про «блюдечко з блакитною каймою».

А тут ще й впритул наблизилася загроза, зовсім невеликої для персони такого ступеню самолюбства, пенсії… Ні грошей, ні слави – повний облом!.. Прощай мрія всього життя!

«О наслажденье - скользить по краю. Замрите, ангелы, смотрите - я играю!»

Далі було все, як в тому знаменитому кіно - «Орлинный взор-напор, изящный поворот… И прямо в руки запретный плод».

Раз і вже назавжди 5 гектар дорогоцінної, що майже на вагу золота міської землі в 2001 році переходить з власності «Укрзалізниці» до якогось зовсім невідомого знов утвореного комерційного підприємства: з них 1,8 га під радіоринок, а інші по той бік трамвайного шляху, під всім відомий промтоварний ринок. Причому майже зовсім безплатно. Суперкрадіжка №1 й по-сьогодні лишається поза увагою всіх правоохоронних органів.  Що? Строк давнини вийшов? Тут ми згідні… Тільки за умови, що й строк вашої пенсії, панове продажні менти, теж скінчився. Оце і є божа справедливість.

З того й настали часи нірвани для окремо взятого індивідуума, що відрізнявся серед інших хіба що повною відсутністю будь яких людських принципів, окрім одного – особистого збагачення за будь-яку вартість.

Тут вони й настали – нові часи. Почалося й закінчилося перетворення шанованого лабуха на просто баригу. Це прізвисько й стало його «поганялом» «на всю оставшуюся жизнь». Бо ж далеко не таємниця, що на речовому ринку товар на 70% - «контрабас», а на 30% крадений. На радіоринку – навпаки. Сума не міняється. От і вся бухгалтерія. Все дуже просто - над баригами стоїть головний барига.

Але міська стареча чомусь таких поважає… І не тому, що воно – кримінальний авторитет, а тому що справжній комуніст! Бо Кругліков, без огляду на попередній попсово-блатний репертуар, завжди був і лишається закоренілим комуністом. Йому б тільки повернути ті часи собі в зад! Член КПРС з 1973 року, неодноразово обирався в партійні органи. Навіть був членом Запорізького міськкому КПУ і делегатом останнього 25-го з'їзду КПУ.

Потім зрадив комуністам, як зраджував і до того всім, як то кажуть, без вагання й сумління. Хлопці з дистанції зв’язку й досі з болем згадують, як той без жалю змушував піти за власним бажанням всіх, хто був хоч трохи професійнішим або розумнішим…

Але, як те не дивно, Кругліков зберіг найтісніші дружні відносини з таким же як сам, відданим справі «парті»ї комуністом та доларовим мільйонером О. Бабуріним, з яким разом приватизували всю нежитлову нерухомість навкруги станції Запоріжжя-ІІ. Кажуть там в одному з підвалів й по- сьогодні вони переховують величезний бюст «вождя», що десятиліттями лякав кілька поколінь студентів на вході в «машинку». А що не так? Може знадобиться?.. Хіба що Росія повернеться, або Китай прийде?..

Але не мрією єдиною живуть наші комуністи-соціалісти. У 2010 році В. Кругліков навіть захотів стати мером Запоріжжя. На що вже п’ятирічною помилкою став О. Сін, але немає біди без добра – зараз можна точно сказати, що за біда сталася б, якби тоді мером обрали того комбінатора, що й досі вважає себе за велику персону. Так чи інакше, але ядерна загроза від кандидата «Української сільської демократичної партії» якось сама собою минула. Дякувати Святій Покрові, що вже 500 років не лишає нерозумне грішне Запоріжжя затишку своєї любові…

Злі, але одночасно й розумні люди все ж вважають, що Кругліков зовсім не був дурником, коли вступив у гонку за мерське крісло індустріального центру, представляючи селянську маловідому партію. Він діяв в інтересах іншого претендента – свого корєша від КПУ О. Бабуріна, чиїм піаром, власне й займався протягом усієї виборчої кампанії.

З тої пори Кругліков сподобився на ще одне «почесне» звання. Комуніст легко перетворився на колабораціоніста. Для когось це дивно, але це загальне правило. Вони, ці два поняття нерозривні, без виключень. Трохи згодом Кругліков був викритим у зв'язках з лідером «Слов'янської гвардії» В. Роговим, лідером проросійського козацтва А. Патаманом, натхненником «русского мира» в Запорізькій області В. Пашковим.

Під час Революції Гідності у відвертих антиукраїнських акціях помічений не був – спрацювала багаторічна чуйка...

З тих пір якось лишився без справ. Хоча його діяльна генетично злочинна натура такого фіналу не приймала й не прийме до самого крематорію. Так, він й дотепер лишається головним залізничним «бабоводом». Причому не тільки, як голова незалежної профспілки ветеранів залізниці, але й як організатор конкурсу міні-спідниць на догоду перестаркуватим «світським левам», що гріють кісточки взимку на Червоному морі, влітку у міських соляріях, а рак шкіри потім лікують в найкращих ізраїльських клініках, завернуті в багнюку Мертвого моря. Як нагадування на скорий фінальний матч. Тепер на особистих зв’язках вічний «лабух», що мнить себе за Наполеона, стомився від утворення та керівнитства численних громадських формувань, що наплодив завдяки дружній співпраці з комуністом Бабуріним та соціалістом Кузьменком… Скоро сімдесят, а російські війська все не приходять, хоч зовсім порви горянку.

Партайгеносе і шеф гестапо Генріх Мюллер вчив, якщо не брехав автор книги Ю. Семенов, що вік 70 років – час розквіту для політика. Тож що лякає… В 70 років ось-ось і настане як той пісенний «світанок» якого так і не побачив герой пісні Висоцького «Чорні бушлати». Так той вмер за Батьківщину, а цей хоче на останок з побенкетувати в Батьківщини на кістках. Як то кажуть в Одесі – то дві великі різниці. Ось так і воно, те непорозуміння господнє, намагається й собі припасти до панського корита власним спраглим немитим рилом.

Тепер, висловлюючись словами іншого, самого головного й славетного барда України, творчість якого, можу битись об заклад, ні одному запорізькому лабуху невідома – Тараса Шевченка, - «караюсь, мучаюсь, але не каюсь». Той технологічний апендицит ХХ-го сторіччя раз по раз, будучи викинутим з чергової партії, знову штурмує хоч якусь політичну висоту.

Тепер йому вже 67. Після виходу на пенсію тяжіє до ветеранських організацій. Намагається їх консолідувати в прокомуністичних напрямку. Створив і очолив якийсь громадський рух «За краще життя», в даний час тісно співпрацює з колаборантом соціалістом Сергієм Кузьменко - лідером антидержавного громадського руху «Соціальне Запоріжжя», що фінансується нардепом Е. Балицьким і домагається особливого статусу для регіону.

Він ще й великий конспіратор. Майже ніхто не знає його місця проживання та складу сім’ї. Як при такому рівні конспірології можна перемогти на публічних виборах? Мабуть вірить, і треба визнати не безпідставно, в силу бабусиних бюлетенів.

Скажу одразу – нічого у Вас, пане генеральний запорізький барига, не вийде й цього разу. Бабусі, для яких ви так пропагуєте пенсійну й медичну реформи, відмирають. Незабаром не лишиться геть ні одної, а разом з ними піде під сто чортів і сама популярність ваших злодійських пропагандиських ідолів, починаючи з бородатого хіпі – Маркса.

На музикантів теж годі сподіватись, бо справжні митці назавжди мають віру в Creedence Clearwater Revival (ті що вірять в прозорість води). Вони ніколи не підтримають таких брудних продажних ділків.

Спецкор,"Правозахисник Запоріжжя"

Комментарии   

+4 #1 Аналитик 23.10.2017 06:45
Парадоксальная вещь. Сколько лет прошло после земельной аферы Кругликова с начальством Приднепровской железной дороги, и хоть бы один мент, хоть один прокурор, хоть один сбу-шник заинтересовался. Ну все рано или поздно попадают с землей под скандал и раследование. У многих землю отбирают и возвращают в госсобственность. И какие ж громкие фамилии! Браться Кальцевы, Костя Брыль... А какие люди гибнут!? Только Анисмов с его бандитами чего стоят? А этот упырь кровосос, как ни в чем не бывало стрижет купоны с 5 га и тысяч-тысяч предпринимателей. Вот он оказывается кто, наш запорожский Корейко-барыга, сволочь.
Таким есть ради чего конспирироваться-шифроваться небось все матрацы и подушки вместо перьев и ваты набиты долларами. Мечта всех домушников и громил. Ну-ну, дедушка... с собой заберешь? Туда уже близко, вон и пропуск из кармана торчит. И на хрен тебе в политику лезть при таком твоем-то счастье? Олигарх сраный? Хочется вложить и отбить в 10 раз больше? Упырь...

You have no rights to post comments