Багато хто думає, що він просто геній. Багато хто скаже – він підкорив цілий світ. Всесвітньо відомий майстер мікромініатюри Микола Сядристий отримав своє визнання завдяки блосі, яку він підкував ще в кінці 50-х років. Зі своїми виставками він об’їздив ледь не всю планету, зустрічався з президентами багатьох країн. Проте мало хто здогадується, яку місію майстер виконував насправді. “Вони думали, що я майстер мікромініатюри, але це було помилково. Мене “кришував” головний розвідник Радянського Союзу Пітовранов”, – сказав Микола Сергійович.

Сядристий народився на Харківщині, в селі Колісниківка. Першого вересня цього року йому виповнилося 80 років. “Пам’ятаю у нас в селі був секретар партійної організації із Маріуполя. Він завжди ходив в брудному одязі та в чоботах. Був схожий на Сталіна. Пам’ятаю голод 46-го року…”. У 2016-му році вийшла його перша книжка про комуністичний режим “Коммуно-марксизм: пастка диявола для рабів”. А цього року він випустив ще дві викривальні книжки “Молох ленінізму” і “Близнюки-браття”.

Водночас, попри свою знаменитість та публічність, все його життя – суцільна таємниця. Багато хто знав або здогадувався, що Микола Сергійович чогось не договорює, замовчує.

І от – Микола Сядристий заговорив. Його півторагодинна розповідь – це ніби підсумок прожитого. Це його погляд на людство, на історію, таємниці КДБ, на окремих “персонажів”, його розповідь про своє життя.

Про людську природу

М.С. Їздячи по світу я дізнався таємницю, яка загрожує багатьом людям. Людина не вмре поки не розкаже цю таємницю комусь.

Я об’їздив майже всі країни світу. Жив у короля Швеції, у Піночета був. Норвегія, Швеція, Данія, Канада, Америка, Сінгапур, Індія, Австралія, в Аргентині був разів 12, в Ізраїлі – де я тільки не був.

Люди скрізь живуть у брехні. Ми всі оточені газетами, але вони не говорять правду. У нас про голод писали дуже багато книг. Але про голод по-справжньому, правдиво поки ніхто не говорив.

 Фото: Український інтерес/ Мар’яна Шевченко

Про агентів КДБ

М.С. Взагалі у нас усі герої України і провідні поети – всі працювали на КДБ. Де це написано? Я перелопатив колосальну кількість документів. Є така книга Ф. Бобкова “КГБ и власть”. Бобков контролював КДБ України, на Володимирській, 33. Він пише: “Я вспоминаю, как я приехал в Киев на Владимирскую, 33 и мы пригласили поэтов ведущих. И все они дали согласие работать на КГБ, кроме Лины Костенко”. Хоча її чоловік також був пов’язаний з КДБ, але він розумів свою трагедію. Взагалі, я вважаю, у цієї поетеси немає рівних. От у нас Драч є. Геній я вважаю. У нього були думки, порівняння сильні дуже. Але він “варився в своїй кухні”. І в ньому помер геніальний поет.

У мене є документи, до яких ні у кого немає доступу. Це документи із московського архіву КГБ, із архіву ЦК КПРС. Ці документи про всі злочини, зокрема, про депортацію народів. Народи, які повставали проти “совєтской власті”, їх дробили. У мене є документи про знищення інтелігенції: кого виселяли, кого знищили.

Про невідомі факти особистого життя

М.С. У 50-ті роки я робив неймовірно секретні речі. Я розділяв сперматозоїди на дві частини, виходили близнюки тварин. Якщо я зміг розділити, не пошкодивши ядро, то вийшли б чотири тварини. Тоді я зрозумів, що я лізу в божественну лабораторію. І до мене прийшов Патон із секретарем Російської академії наук. І Патон каже цьому секретарю “давайте пройдемся по залу”.

Вони пройшли по залу…. Патон показав йому мій корабель (мініатюра)… і секретар сказав “Мы уже неделю на заседании говорим, как это можно сделать. А это он точно сделал? Это не подставная личность? Что Вы можете сказать об этом человеке?”. А Патон каже: “Этот человек и знает все, и не знает ничего”…

Я дуже добре знаю властивості матеріалів. Коли ми опустимося в мікросвіт, то я бачу, що нічого крихкого в світі немає. Скло не крихке. Уявіть собі. Я розрізав волосину і написав там “Николай Сядристый”.

Я був фашистом щодо до себе. Я був абсолютним чемпіоном з підводного плавання та стрільби. Коли стріляв, то подивитись на це сходились всі команди. Я був майстром спорту з підводного плавання, був у збірній СРСР. Одного разу на змаганнях ми взяли спір, хто найдовше просидить у воді. Я був під водою шість з половиною хвилин. Це смертельна доза. Якщо людина таке зробить, то у неї буде інтоксія мозку. Так і тренувався.

Про створення мініатюр

М.С. Я жив і гуляв у мікросвіті. Уявіть собі, я взяв комара і зробив комара у натуральну величину. Коли їхав у будь-яку країну, застосовував метод ізраїльської розвідки – робив мікромініатюри на ту тему, в яку країну їхав. Одного разу в США, в Орландо до мене прийшов головний інженер з космонавтики, засекречена особистість. Він запитав, чи мої це роботи. Я сказав “Так”. Потім запитав чи не “підставна” я людина і говорить: “Скажіть це ваш корабель Санта-Марія?”. Я зробив Санту Марію, на якій Колумб відкрив Америку. Потім я зробив Лінкольна. А ще їхню гордість – Кока-колу. Оці мої роботи наробили такий галас, про них писали всі газети Америки. До мене стояли черги з сотень людей. В Мексиці було так само. Причому кожен десятий мексиканець стояв з пістолетом. При цьому радянське посольство контролювало все, що писали в газетах про мініатюри в цих країнах. А взагалі посольства – це розвідувальні організації.

Про Москву та Лубянку

М.С. Коли я приїхав в Москву, мене повезли на Лубянку, повели на другий поверх. Виходить красивий чоловік. Тоді я ще не знав, що він головний розвідник Радянського Союзу Пітовранов Євгеній Петрович. І каже він мені: “Вы объезили Америку. Шум в Америке вы сделали страшный. Благодаря Вам мы теперь знаем, что думает Америка. Мы теперь знаем, что думают американцы, не заплатив при этом ни копейки, благодаря Вам. Но меня интересует вот что… Вас сопровождал господин Гириков, он знает 10 языков. Он сообщил, что Вы ему сказали, что “Союзу скоро будет звездец”. Скажите, как это произойдет?” Я вже думаю: “Ну попав… буде розстріл”. Він мені говорить: “Давайте выйдем отсюда”. Ми вийшли з Лубянки, пішли до магазину “Дитячий світ”. Він каже мені: “Тут под землей есть вход, тут есть стена и там всех, кого допрашивают – расстреливают”. Думаю: “Все, розстріляють”. Ми зайшли в “Дитячий світ” в кафе на другий поверх. І він мені каже: “Николай, чем я могу быть Вам полезен?”. Тоді я ще не знав, що він міністр контррозвідки. Це я потім дізнався. Він знову говорить: «Напрасно Вы так думаете. Знаете, меня били в свои годы, у меня ребра перебиты, зубы вставлены… Меня били целый год. Сталин вызвал Берию и говорит: “Что мы с ним будем делать?”. “А что, с какой он семьи?”. “С религиозной”. “Я сам с религиозной семьи”. Сталин закурил трубку и говорит Берии: “Тогда так….”. Сталин, как бандит видно удивился его стойкости и может тоже вспомнил, что он тоже учился в религиозной семинарии… “Тогда так… Всех, кто бил Питовранова, всех расстрелять. Тайно. А его сделать министром Госбезопасности. Но сначала послать в Туркменистан”.

Хто панує Світом

М.С. Пітовранов був членом (головою) Президії Торгово-промислової палати. Але там про це не говорять. Чому? Якщо ви працюєте в урядовому посольстві в іншій країні, ви кимось зацікавились, то за вами стежать. А до членів Торгово-промислової палати не можна “придратися”. Вони їздять в інші країни, щоб щось продати. Світом править Торгово-промислова палата, не президенти. Вони вирішують вбити Путіна чи ні… або Кеннеді. Усі президенти – іграшки в руках цих людей. Часто у мене питають: “Хто править Америкою?” Америкою править директор Федерального банку.

А потім я брав участь в усіх цих Торговельно-промислових палатах, вони називаються “Експо”. Я об’їздив весь світ, я їх всіх знав (членів “Експо”). Вони думали, що я майстер мініатюри, але це було помилкою. Я приїжджав в іншу країну, не працював ні в яких розвідках, не писав звітів. Мене “кришував” Пітовранов. Він “кришував” ще Майю Плисецьку. Він їй говорив: “Майя, ты богиня. Но ты еврейка, ты тут засохнешь. Я сейчас сделаю тебе паспорт, будешь ездить по миру, прославлять наше искусство”.

 Фото: Український інтерес/ Мар’яна Шевченко

Про сильних світу цього

М.С. Я жив на вулиці Фрунзе раніше. До мене почав приходити КГБіст Анатолій Маркович – начальник КГБ і почав робити на мене доноси. Таємно. Він не знав, що мене “кришує” Пітовранов. Пітовранов мене любив, він говорив, що я геній. Я читав книги про комунізм. Я вчив історію і говорив, що Союз розвалиться без єдиного пострілу. Так воно і сталось.

Я зустрічався з усіма. Я бачив Хрущова, Єльцина, Горбачова, Леха Валенсу, Ярузевського, Шарля де Голля… Був на похоронах де Голля. Пам’ятаю, стоїмо ми в Соборі Парижської Богоматері… труна де Голля стоїть. Хтось підходить до мене і говорить: “Скажи Єльцину хай шапку зніме”, а я кажу: “Він п’яний”. Він говорить “Нехай платок на голову одягне”. На мене дивилися, як на тупого пролетарія, майстра мініатюр, який сидить і клепає бліх. Але вони помилялись. Я приїжджав в чужу країну і відразу йшов в бібліотеку країни, вивчав дух нації. Це краще всіляких розвідок. Не знаючи мови, я дивився книжки: хто у них улюблені композитори, поети. Потім я йшов на базар. Дивився на жестикуляцію людей. Я гуляв серед всіх. І мене рятувало те, що ніхто не підозрював, що я цікавлюсь “обробкою людей”.

Про мініатюри, політику та політиків

М.С. Політика і мініатюри – це одне і те ж. Тільки мініатюри – це обробка срібла, а політика – обробка людей. Люди не думають про це, адже життя – коротке і всім, крім кохання, немає нічого вищого. Я тоді придумав для себе психологічний бронежилет.
Врешті-решт почав займатися трагедією радянських людей. Я зрозумів, що Маркс ніколи не був комуністом – це брехня. Робертос свій “Капітал” видав в Росії. І Маркс переписав цей “Капітал” своїми словами. Московічі, Лебон – це психологи натовпу. Їх вивчають всі диктатори. Особливо Лебона, він геній. Якщо ви хочете стати президентом – прочитайте їх праці.

Одного разу я був у Сінгапурі й дізнався, що там буде Віктор Янукович. Я запитав його помічника: “Як буде одягнутий Янукович?” Він сказав, що він буде в темно-сірому костюмі та червоній краватці. Я купив собі темно-сірий костюм і червону краватку. Одягнувся і пішов на виставку. Я запитав потім: “А Янукович буде?” Мені кажуть: “Не буде”. Я взяв цигарку останню і курю. І тут кричать мені: “Янукович прийшов з гостями”. Я пішов в зал. З ним була така білява гарна жінка. А всі ходять по залу і дивляться мої роботи. І Янукович у мене питає: “Скажите Николай, это Вы автор?”. Я кажу: “Так, я”. Він так подивився на свій костюм і на мене, але нічого не сказав… босяк такий. І каже: “А Вы можете мне продать миниатюру?”. Я відповідаю: “Ви знаєте, у мене мініатюри всі різні за технологією. Я не хотів би їх дробити”. Янукович відповів: “Я понял”. Ми з ним дійшли до кінця зали. Я йому кажу: “Віктор Федорович, давайте я Вам подарю на прощання одну деталь”. У мене було фото Берегового, на якому він написав мені: “На пам’ять дорогому Николаю в благодарствие за труд в искусстве”. Я поклав фото в конверт і дав Януковичу в руку. Всі збіглися: “Что ты ему дал? Верни. Что ты ему дал?”. Але Янукович вийшов із зали сів в машину і поїхав. Через три дні я приїхав в Київ і мені дзвонять: “Янукович Вас нагородив орденом за заслуги другого ступеню”. Що я йому сказав? Я перейшов на мат. “Мініатюри – це лише 5 відсотків мого життя. Я займаюсь тим, чим і Ви”.

Про майбутнє політиків

М.С. Я зрозумів, що Янукович босяк, “вор в законе”. Я зрозумів, що він самотній. Дружина у нього обмежена, у нього немає друзів. Я думав, що він мене запросить на вечір… Я хотів йому ввічливо розповісти про те, як закінчиться його життя. Тоді я дав йому конверт з надією, що він запросить мене на вечір.

У перехідний період всі вожді помирають або їх арештовують. От Мілошевич – його арештували. У нас тимчасовий уряд… всі були арештовані. А деякі встигли втекти. Та ж сама влада, тільки вона прибирає тих, хто робив, допустимо, Майдан. Вони Стуса, Чорновола вбивають, а самі стають… Вони переодягнуті. Тобто, це коли стара проститутка стає у влади і доводить, що вона незаймана. Тоді я бачив, що Янукович такий босяк, але відкритий. Тоді я вирішив подарувати йому цей конверт з надією, що він мене запросить. Але не запросив. І тоді я перейшов на мат. Я говорив з ним матом. І він поставився з таким співчуттям до мене. Побачив мій костюм і нічого не сказав, він був озадачений. Тобто, ним можна було керувати… Я думаю, що якби у нього була б якась розумна жінка, навіть розумна стерва і сказала б йому: “Витюня, тебя убьют или сделают, как с Милошевичем…”

Путін також може бути вбитий. У будь-якому разі я думаю, що у Порошенка і у Путіна кінець буде неочікуваний…

Мар’яна Шевченко, “Український інтерес”

You have no rights to post comments