Восьме березня в історії України позначене принаймні двома сумними датами: 1169 року московський князь Андрій Боголюбський зруйнував Київ, а 1946 року почався процес ліквідації Української Греко-Католицької Церкви. Пора говорити про 8 березня як День всеукраїнської жалоби.
Отже, спочатку повернемося в ХІІ століття. Це період занепаду цілісності Київської Русі, постійних конфліктів між князями.
Помираючи, Ярослав Мудрий поділив Русь між п’ятьма синами і внуком. Процес роздрібнення Київської держави прискорився. Вона розпалася на 15 земель. Кожне князівство мало незалежний характер. Саме тоді Київ назвали Руською землею, він залишався великою спокусою для інших князів. Тут жив митрополит і знаходилися головні храми та монастирі.
Києвом почергово правили різні князі. Проте на східних землях Київської Русі сформувався анти-київський союз володимиро-суздальських князів з половцями. Його яскравим представником став Андрій Боголюбський – внук Володимира Мономаха та син Юрія Долгорукого. Його матір’ю була половецька княжна. Андрій Боголюбський організував проти київського князя сильний союз із 12 удільних князів з числа Ростиславичів і Ольговичів.
1169 року він зібрав велику армію й рушив походом на Київ. Михайло Грушевський з цього приводу писав: "Ціла хмара українських князів посунула нищити Київ на славу його північного суперника".
Після тривалої облоги захисники Києва здалися 8 березня 1169 року. Київ піддався небаченому доти спустошенню. Літописець писав: "І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали … Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота…". Такого руйнування Київ не зазнав навіть від половців.
Якраз у ті дні була викрадена із Києва Свята ікона Божої Матері. Згодом вона була названа "Володимирською іконою Пресвятої Богородиці" і стала найбільшою святинею Російської імперії.
Лев Гумільов стверджував, що київський погром свідчив про втрату серед населення східної Русі почуття етнічної та державної єдності з Київською Руссю. На його думку, для Андрія Боголюбського Київ був настільки ж чужим, як який-небудь німецький або польський замок.
Відтак Андрій Боголюбський не претендував на київський престол, а творив державу на сході. Російський історик Ключевський називав суздальського князя Андрія Боголюбського першим власне російським князем: "З Андрієм Боголюбським великорос вперше вийшов на історичну арену". У 1174 році внаслідок внутрішніх усобиць змовники на чолі з боярином Петром Кучкою вбили в Суздалі Андрія Боголюбського.
Боротьба за Київ тривала між князями аж до татарського погрому 1240 року, але місто втратило своє значення як столиця саме після погрому його 1169 року Андрієм Боголюбським.
А тепер перейдемо до ближчих часів.
8 березня 1946 року псевдо-собор у Львові скасував Берестейську унію. Цей день вважається початком знищення Української Греко-Католицької Церкви.
Ініціаторами Львівського собору стали Гавриїл Костельник, Михайло Мельник і Йосип Пельвецький. Вони були представниками трьох єпархій Галицької митрополії. Метою собору було розірвання зв’язків з Ватиканом та возз’єднання з Російською Православною Церквою. Однак на цьому соборі не було жодного єпископа УГКЦ, тому Ватикан вважає його неканонічним.
Слід пам’ятати, що в 1944-1946 роках органи НКВС вчинили масовий фізичний і моральний терор над усіма ієрархами УГКЦ в Галичині на чолі з Йосифом Сліпим. Священиків вбивали, садили до в’язниць, відсилали в концтабори. Відтак УГКЦ ліквідували на Закарпатті в 1946-1949 роках і на Пряшівщині в 1950 році.
УГКЦ вистояла в підпіллі, й 1989 року почався процес її реабілітації.
Про що свідчать ці дві трагічні дати в історії України? Кожний може зробити свої висновки. Проте маємо пам’ятати, що зовнішній ворог не спить. Знищуючи українське, він завжди спирається на тих, хто забув, де він народився і хто були його батьки й діди. На жаль, історія повторюється. Навчені гірким досвідом, маємо уникнути гірких помилок наших попередників.
Анатолій Власюк, obozrevatel.com
Читайте также:
Чому націоналісти та більшисть в світі не святкують 8 березня
В стране победившего быдла...
Это не фейк. Это целый день идет в эфире.
Комментарии
В Персії, правив цар Ахашверома (Ксеркс), царю доповіли, що юдейська меншина поводиться дуже розгнуздано. Царських законів не виконує. Цар видає указ для всих царських країнах від Індії до Ефіопії (127 країн), наказувалось послати гінців з листами, в яких вказувалось повбивати й винищити всіх юдеїв, від молодого до старого, дітей і жінок в один день;
тринадцятого дня дванадцятого місяця Адора, а майно їхнє розграбувати".
Довідавшись про це, юдеї Естер і Мардохай шляхом інтриг "жереб долі" повернули в іншому напрямку. Зрадою, брехнею юдеї захопили печатку царя і домоглися дозволу царя відправляти його укази, переробивши наказ царя, так що тепер цар дозволяє юдеям, в якому б місті вони не жили, зібратися "стати до оборони власного життя, вигублювати, вбивати і винищувати всіх озброєних (зброю носила тільки еліта), дітей і жінок їхніх, а маєтки їхні розграбувати".
Тоді жиди вирізали майже 80 тис дітей, жінок, чоловіків. А скільки мільйонів жидо-москальсько-більшовицька банда знищила українців під час свого володіння Україною за 400 років ? Якщо тільки один голодомор 1932-33 р.р. забрав 14 мільйонів українців.
Завершилася ця різня 14 адора перемогою юдеїв. Згідно юдейським місячним календарям 14 адора відповідає дню 8 березня. Тривала ж ця вакханалія два тижні. Якщо від 8 березня відрахувати назад 14 днів, то що маємо? Так, так, маємо 23 лютого - "Дєнь совьєтской арміі", який деякі хохлята святкують і по сьогоднішній день. А ці два тижні - це звичайнісінький юдейський Пурім (що означає Жеребок).
Зрозуміло, чому святкуємо ці свята по сьогоднішній день? Кому ні, цитую рядки з Біблії: "Ці дні Пурім не могли ніколи вийти з ужитку серед юдеїв і пам'ять про них зникнути з-поміж потомків їхніх (Ест.9-28).
Ось такі свята маємо в "незалежній" (хіба що від українців) Україні. Замість того, щоб святкувати щось рідне українське, обдурені українці святкують жидівський Пурім.
Ірина Король та її колектив стали першими, хто взагалі відродив це свято,що святкування Дня Матері у Львівській області почалося тільки з травня 1990 року, і вже аж з плином кількох років розповсюдилось по Україні.
Чи варто святкувати це сіонітське жидосвято яке запровадили як масони криваві сатанисти-комуністи та іх всесвітні проститутки жидівки цеткін та люксембург ? Може треба жіночий день перенести на іншу, більш радісну дату, нашу, рідну? Яку спокон віку святкували українці у Україні , і яке заборонили святкувати більшовики - ДЕНЬ МАТЕРІ. (друга неділя травня).
Так як же святкували ДЕНЬ МАТЕРІ українці ? У Україні спокін віку, жінку поважали не один день на рік, а всі 365 днів.
Витоки Дня Матері мають релігійний характер, оскільки за церковним календарем місяць травень посвячується Пречистій Діві Марії – Матері Божій.Розуміючи велику виховну і просвітницьку роль поезії, пісні, свідомі свого покликання священичого і національного, настоятелі парохій плекали і втілювали в життя ідею просвітництва через залучення і заохочення прихожан до хорів, самодіяльних театрів, (невід’ємною частиною яких було музичне виконавство), товариств “Просвіти” та ін. Так
поступово рік у рік, вік за віком, у культурно-мистецьке життя української громадськості ввійшло святкування Дня Матері вже як дня подяки і Божій Матері, матері Україні та рідній мамі. До цього свята, яке відзначалося у другу неділю травня, найбільше готувалися діти, (звичайно ж, з допомогою вчителів чи священиків), створюючи власні літературно-музичні композиції. Відтак, малі локальні святкування на парафіях переносились на сцену, виростали до масштабів святкових концертів…
Тобто не за наказом, як у московитів і у поневолених ними країнах, а так сталося у Україні поступово, історично обгрунтовано.
RSS лента комментариев этой записи