Як усе починалося? У Європі вперше після другої світової Росія розв'язує війну проти сусідньої держави України, здійснивши за лекалами Гітлера аншлюс Криму, а відтак окупацію Донбасу. У самій Україні - безвладдя після втечі, а точніше викрадення кривавого президента, який також вперше за останнє сторіччя розстріляв мирних громадян у центрі європейської столиці.

Що буде далі - залежало від самої України, а саме - хто у ній стане президентом. Путіну, перед яким за аналогією Мілошевича засвітився Міжнародний кримінальний суд в Гаазі, в Україні конче потрібна була своя людина.

Які варіанти були на той час? Були два політики, здатні вигравати президентські вибори - Кличко і Тимошенко. 2-відсоткового і безнадійно «неизбираемого» Порошенка ніхто не розглядав.

І з цього місця розпочинаються цілком керовані процеси за московським планом. Кульмінаційний пункт - віденська змова. На килим до практично арештованого американським ФСБ Фірташа у Відень приїжджає група топ-політиків з України. 

Хто такий Фірташ? Бізнес-партнер Путіна, за що, за його власним переконанням, він і став переслідуваним американським правосуддям. З другого боку, саме той, хто вигодував до найвищого рейтингу у післямайданних умовах Кличка.

Предмет змови - зняти із виборів Кличка і запустити Порошенка. Кличко пробує пручатися, але Фірташ нагадує, за чиї гроші із боксера зробили політика.

У цьому моменті істини карти розкриває відповідь на запитання - чи міг Фірташ, людина виключно Кремля, вершити долю України без санкції Кремля? Відповідь однозначна: не тільки із санкції, а за планом Кремля у Відні приймалося рішення, без якогоПорошенко ніколи не став би президентом і за яким Порошенко став президентом.

Наступний індикатор. За свідченням депутата Найєма, першим, кого прийняв Порошенко як президент, був Медведчук. За усіма правилами військового часу він мав би бути першим заарештованим. Хто такий Медведчук? Alter ego - друга особа Путіна. Коли перед тобою Медведчук, це означає, що перед тобою Путін.

Які інструкції було привезено із Кремля? У жодному разі і категорично - не називати війну війною. Бо коли назвати речі своїми іменами, Путін постане перед світом військовим злочинцем. А так - внутрішній конфлікт, і окупаційні війська на території України - це не росіяни, а марсіяни.

І ця московська фантасмагорія була прийнята спочатку у Києві, а потім і у Берліні. Парижі і Брюсселі, як офіційна версія реальної за усіма класичними канонами війни між двома країнами.

У відповідності до цієї версії, яка виводила Путіна руками Порошенка з-під відповідальності, війну за московською термінологією назвали дивним псевдонімом - АТО.

А відтак далі - усе з ніг на голову. Суміш московської агентури і донецької гопоти було названо сепаратизмом, хоча ці головорізи не мають і не можуть мати нічого спільного із сепаратистами за визначенням, як, приміром, є підстави називати сепаратизмом рух за державну самостійність у Каталонії чи Шотландії.

Коли у реальному світі у Лугандоні були іноземні окупанти, яких підтримали місцеві колаборанти, як це бувало в історії війн, то у кремлівському реалити-шоу зовнішніх і внутрішніх ворогів України назвали абстрактними бойовиками.

Наступний етап порятунку палія війни у Європі Путіна - Мінськ. І знову належить дати відповідь - хто писав так званий мирний план?

Сурков із Медведчуком. Москва писала, а Київ покірно виконував. У плані знову головна для Москви фішка - Путін ні при чому.

Але є кардинальне просування у московській стратегії на етапі Мінська в порівнянні із початковим етапом Відня. План тому й називається мирним, що у відповідності до нього сторони, які ведуть війну, повинні перестати стріляти. Що робить Москва? Окупанти не перестають стріляти і вбивати. Кожен день і ніч після Мінська. Що робить Київ? Київ перестав стріляти. Діє категорична заборона захищатися. Солдатам на передовій практично не видають боєкомплект, тобто патрони. А важке озброєння відведено далеко у тил, в той час, коли Москва лупить із танків і гармат безперервно.

За таким планом Москви, який виконує Київ, виграшу України у війні із Росією не передбачено.

І останнє. Як би виглядали вибори в окупованому німцями Києві у 1943 році, які у Сталіна би вимагав провести Гітлер. Порошенко твердо стоїть на тому, що раз так хоче Путін, то вибори на окупованій території - вперше у світовій історії війн - проводити треба.

Чому виборів хоче Кремль?

Перше. Вибори означають узаконення перебування окупаційних військ Росії на території України.

Друге. Утримання Лугандону у складі України означає відміну будь-якої інтеграції України у Європу - у ЄС чи НАТО.

Окупований Лугандон і євроінтеграція - несумісні. Або - або.

І тут Москва досягає двох фундаментальних і стратегічних цілей:

1) цілковита реабілітації Путіна, як міжнародного військового злочинця;

2) цілковите анулювання євроінтеграції України у західний світ і реінтеграція України у світ євроазійський.

Такий план Москви. І Київ його неухильно виконує. І гарантом цього виконання є нинішній режим в Україні, для якого відповідно гарантом утримання є Москва.

P.S. Не пізніше, ніж 14 грудня оприлюднено Звіт Гаазького Трибуналу за підписом спеціального прокурора Фату Бенсуда, у якому вперше названо війну війною: "Цей міжнародний (а не внутрішній) конфлікт почався не пізніше 26 лютого, коли Російська Федерація задіяла особовий склад своїх збройних сил для утримання контролю над частинами території України без згоди уряду України".

Гаазький Трибунал практично перекреслив московсько-мінський «мирний» план та його виконання Києвом.

Василь Базів,  UAINFO

You have no rights to post comments