Чи не кожен можновладець щойно займає певний кабінет в урядових коридорах вважає за потрібне заявити про необхідність боротьби з корупцією. От тільки як доходить до справи, всі чомусь забувають про свої заяви та обіцянки. Рік тому, після затримання 25 березня керівника Держслужби з надзвичайних ситуацій Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоєцького, Генеральний прокурор України Віктор Шокін анонсував і подальші затримання високопосадовців:
«Все четко и ясно: если ты совершил что-то противоправное – будешь отвечать. Из «этой» ли ты власти, из «той» ли, мне все равно – будешь отвечать. Кстати, после праздников, вы узнаете много интересного по этой теме. Не хочу просто людям перед Пасхой настроение портить. Министрам некоторым и еще кое-кому. Но, вы увидите». – сказав тоді Шокін.
Пройшов рік. Фігурантів справи випустили під заставу. Суд так і не відбувся. Пан Шокін вже не очолює Генпрокуратуру.
Згадайте ще й затримання одіозного Олександра Єфремова, та подальше звільнення, закриття справи і, навіть, повернення застава. Згадайте справу «діамантових прокурорів» Корнійця і Шапакіна – як виявилося, сторона обвинувачення не надала достатню доказову базу через що судові засідання раз по раз переносяться. Фігуранти також на свободі.
Минув рік. Генпрокуратуру очолив колишній в’язень часів Януковича – Юрій Луценко. Очолив зі скандалом – бо спеціально для призначення його кандидатури через Верховну Раду був протягнутий закон, що дозволяє займати посаду Генпрокурора особі без вищої юридичної освіти та стажу в органах прокуратури. І ось чергові затримання і чергові заяви.
Спочатку на всю країну показали розкішне життя та катакомби під будинками Героя України – Миколи Романчука, заступника голови Миколаївської обласної державної адміністрації, який відразу після арешту був звільнений під заставу у 5,5 млн. гривень. Знову народу начебто показали приклад, що боротьба з корупцією йде, а на ділі – свобода має свою ціну, у кожному випадку це вирішується індивідуально.
Згодом була епопея з притягненням до відповідальності депутата ВРУ та «газового магната» Олександра Онищенка, який попри «бурхливу» діяльність НАБУ та Генеральної прокуратури, преспокійно залишив територію України, а фігуранти справи про привласнення більш як 1,5 млрд грн. раз по раз отримують заставу замість тримання під вартою і намагаються оптимально використати надану їм свободу пересування. Так, вже з’явилися чутки, що Онищенко начебто хоче отримати в Росії політичного притулку. І таки здається, що зовсім скоро він повернеться до України з майже «незаплямованою репутацією».
Цікаво, що виступаючи з трибуни у Верховній Раді при внесенні на розгляд подання на зняття недоторканності з Онищенка, Луценко заявив: “Це буде не останнє подання”. От тільки який з того зиск?
І нарешті, «бурштинові війни», що вже встигли набити оскомину, зі слів Юрія Віталійовича, успішно закінчені, бо головних фігурантів затримано – заступника прокурора Рівненської області та полковника контррозвідки Рівненського УСБ.
І знову великі сумніви, що фігуранти справи будуть сидіти на лаві підсудних і врешті решт отримають справедливі вироки. Схоже, новий КПК – це просто щастя для злочинців з владних кабінетів і для самої влади також – злочинців вносять заставу і мають змогу уникнути відповідальності, а влада отримавши солідні заставні гроші, просто забуває про справу. В такому випадку, як кажуть, «і вовки ситі, і вівці цілі».
І нескінчені потоки заяв – ми покараємо всіх злочинців, ми викорінимо корупцію і т.д.
Та насправді, нинішній владі невигідно аби хтось з корупціонерів реально отримав вирок – бо тоді вони почнуть давати покази, і ниточки потягнуться до самої верхівки.
На підтвердження цього можна привести ситуацію з контрабандою – вона загострилася не на жарт – на кордоні триває справжня війна: чубляться прикордонники, спецслужби, митники. А проте зав’язана вона на вищих посадових осіб держави, тому навряд чи буде вирішена – для замулення очей затримають кількох правоохоронців або посадовців, на яких і повісять усіх «собак». А згодом забудуть і про них.
Така вона, боротьба з корупцією по-українські – всі кричать: «хабарник, хабарник, лови його, лови», і тишком-нишком кладуть до власної кишені гроші, поки народ з увагою переглядає новини про чергові затримання та гучні заяви.
Джерело: zahist.org.ua
Комментарии
В основе клана находятся ближайшие соратники президента.
В первую очередь это Игорь Кононенко, который раздает направления для обогащения с последующим получением комиссии. Подмастерьем у Кононенко в сооружении клановой семьи трудится депутат Александр Грановский, отвечающий за прохождение правильных решений в судах и гарантирующий принятие решений по прокурорской цепочке.
Второй опорой клана является главный куратор оборонных заказов страны Олег Гладковский. Владелец Кременчугского автозавода Константин Жеваго негодует — его техника продается в более 80 странах мира, но не подходит для родной страны, а заказы забирает черкасский завод Богдан, производящий примитивную отверточную сборку белорусских МАЗов.
Третий столп президентской Семьи — глава Государственной фискальной службы Роман Насиров, имя которого стало символом сохранения старых схем на таможне и непрозрачной работы налоговиков.
Клан использует проверенный Кучмой способ сохранения власти: В его основе — моделирование второго тура выборов, когда против действующего президента будут выводить наиболее одиозного и наименее проходного кандидата.
Единственным способом остановить эту волну - вынуждать власть к очищению через объединение новых политиков и пропаганду нетерпимости к коррупции.
RSS лента комментариев этой записи