Останнім часом стало модним називатися правозахисником. Ось уже один популярний сайт «не сіло не впало» називає правозахисником В’ячеслава Колеснікова. Інший підпрягається з величанням Владислава Куценко. Третій легко іменує високим званням правозахисника якогось «ригівського» депутата-неборака з Бабурки Олександра Пшеничного. Поставив дитячий майданчик на вул. Рубана і вже правозахисник.

Видно настав час нагадати деяким хвацьким журналістам – пофігістам, що воно таке правозахист, і хто він такий справжній правозахисник. Якщо не дивитись в недолугу Вікіпедію, то сенс поняття «правозахисник «витікає з самого правопису. Правозахисник – це людина, що повстала на захист права (громадянського, людського, національного, трудового і т.п.) хоча б однієї людини. Повстала, а краще відстояла це право заради зовсім раніше незнайомої людини, просто зі співчуття та солідарності. Від цього вчинку в коморі не побільшує, але не переводяться люди, що раз по раз стають на заваді владного свавілля, зовсім не турбуючись за власну комору.

Розумієте, якось ви просто прокидаєтесь, займаєтесь звичними домашніми справами, а з голови не виходить нещасна людина, про яку ви точно знаєте, що прокурорською або судовою владою їй вже прописано офіціальний некролог. Ви мляво копирсаєтеся виделкою в яєчні, випиваєте вранішню каву як воду… І тут розумієте, що далі так жити не можете! Треба рятувати людину… Інакше їжа не смакує і кава не стимулює. Життя більше не в радість.

Ви приходите на робоче місце і всіх дивуєте. Вам сичать, - «Хлопче, що ти робиш? Ще одне слово і тобі капець. Ти розумієш, чи ні?» Ви все прекрасно розумієте, але ейфорія від неймовірного підйому чесноти власного «я» перемагає всі перешкоди. Ви руйнуєте матрицю... А в скронях гупає в такт серцю - «Не спи, моя рідна земля! Прокинься, моя Україно! Відкрий свої очі у світлі далеких зірок! Це дивляться з темних небес загиблі поети й герої - всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє».

І все… Ви більше не маєте кар’єри, та ба, навіть роботи… А щоб більше не схотілося – статтю в трудовій книжці «за систематичне порушення трудової дисципліни». Далі «длинный и ненужный разговор» в сім’ї і родині. Тут ви зі всією очевидністю усвідомлюєте, що надалі у вас тільки два варіанти – зашморг або пошук таких самих.

Все! З мріями про чесний статок можна розставатися, і бажано без жалю. Бідна сім’я. Вони все ще вірять в те що ви «парубок моторний і хлопець хоч куди козак». Марні сподівання. Вибачайте, рідні. Колись зрозумієте.

Так якій ж після цього Сашко Пшеничний з Славками Колесніковим та Куценко. Вони самі тільки й тим займались, що експропріаціювали. Зараз чубляться з губернатором Брилем, аж гай гуде. Як ті перші, винищені до ноги, більшовики.

Бійня йде не на смерть, а на в’язницю. Хто кого посадить? Скоріш за все, як завжди, замиряться. Ворон ворону око не клює. Треба усвідомити просту істину – ніхто в перелічених добродіїв нікому в житті руки не подав. Тільки для себе, тільки під себе – свинячий, і поки що все переборний, звичай. Будь ласка, панове, казиться з жиру скільки завгодно, тільки на святе не спокушайтеся.

Ні, панове журналісти, давайте якось фільтрувати… Які ж це правозахисники? Це чисте знущання над сторічною традицією, і вас треба довго бити гумовим кедом по юних розових попках. Але досить про солодку помсту…

Ось так люди й приходять до нашої громадської організації «Правозахисник Запоріжжя». Вхід безоплатний, але й організація не платить ні копійки. Тобі треба перемогти й довести торжество істини. Тоді до нас. Ми допоможемо, але при умові первісної власної участі. Нас часто плутають з безоплатними адвокатами, звертаються просто «допоможіть». Описав свою біду, та й в кущі, далі ви… Ні! Хитроушлих ми не полюбляємо, і подібні звернення не до нас. Шукайте інших дурачків на ковпачок Буратіно.

Нам не потрібна масовість. Ми не політичний проект. Так задумав засновник Вадим Вишинський. Наші ідеали «всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє».

По-перше, це генерал Петро Григоренко. Ось хто поклав кар’єру міністра оборони СРСР на олтар боротьби за свободу українського народу. Він втратив все разом з добробутом своєї родини. Пройшов весь жах радянських «психушок» але не здався.

Не будемо перераховувати наших… Але змогли ж за тиждень визволити з лабет владного терору Порошенка нашого товариша Івана Морщавку. А раніше витягли із каральної психушки право захисницю Радченко. Ось Сергія Семенова з Михайлівки витягти не встигли. Всього, що наробив прапорщик погранвійськ – заявив про контрабанду наркотиків через Бердянський порт. Запізно аби ми, чи він… Чоловіка дуже спільдрували, скоти… Але лікуємо, не втрачаємо надії.

Люди до нас приходять і відходять. Хтось вирішив своє питання і відійшов. Всі вертаються з наступним непорозумінням. Так наша організація й живе… Де б ми не провадили журналістських розслідувань, в якому там районі Запорізької області -  завжди приростаємо друзями і прихильниками. При цьому організація зі звернення не бере ні копійки. Інша справа контакт з адвокатом. Там вже договорюйтесь самі. Адвокатам теж жити треба… Але не копійки з того адвокатського договору організація не отримує.

Так, ми визначально не переможці. Ми завжди вириваємо своє і своїх з кров’ю. З нашою кров’ю! Така робота…

Ми готові й далі… Наша справа непереможна з часів великого філософа людськості, самого великого правозахисника всіх часів і народів, Сократа. Ми тільки проти, коли до нашої спільноти дурочки-недоучки-журналісточки починають приписувати «разнообразных не тех».

Ми й досі віримо в прозорість чистої води. Майте ж, люди елементарну повагу… Пусті клопоти, то так. Гівно не липне до святого.

Спецкор, "Правозахисник Запоріжжя"

You have no rights to post comments