Четверг, марта 28, 2024

77indexОстаннім часом на Запорізькій землі сталися щонайменше три знакових події. Одна з них стосується всієї запорізької спільноти.

По-перше, це візит 16 червня до Запоріжжя державного секретаря Ватикану П’єтро Пароліно та глави Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) блаженнішого патріарха Святослава (Шевчука). По-друге, святі отці принесли нам благі вісті від Папи Римського Франциска та оголосили програму допомоги «Папа для України», перш за все звернуту на допомогу сходу України та переміщеним з ОРДЛО особам. По-третє, по витоку 18-ти років існування в Запоріжжі греко-католицької громади Запорізька міська рада 30 червня затвердила рішення щодо надання Запорізькій єпархії УГКЦ земельної ділянки на пр. Металургів під будівництво храму.

Всі ці новини викликають у наших читачів неабиякий інтерес. За роз’ясненням значення цих подій та їх наслідків для громади Запоріжжя і в тому числі її складової конкретно Запорізької єпархії УГКЦ ми звернулися до настоятеля місцевої громади УГКЦ отця Андрія (Бухвака).

На наш погляд вийшло змістовне інтерв’ю, яке й пропонуємо Вашій увазі…

Пане отче, Андрію! На початку розмови хотілося б почути від Вас щось на кшталт короткої довідки щодо основ і вчення Української греко-католицької церкви, та її багатющі традиції. Прохання пояснюється тим, що й досі значна частина релігійної, і не тільки, місцевої громади демонструють відверте невігластво в питаннях релігійної організації Запорізької області, зокрема не знають, що УГКЦ православна церква.

Що ж… Почну з кінця, а саме з процесу, що останнім часом набирає силу не тільки в Україні, а по всій планеті – процес об’єднання християнських церков, а в Україні на найближчу перспективу – об’єднання православних церков УПЦ Московського патріархату, УПЦ Київського патріархату, Української автокефальної церкви та УГКЦ в єдину помісну православну церкву. Якщо говорити про об'єднання церков, то українська греко-католицька церква завжди була в авангарді об'єднувальних процесів, але довго не мала можливості на те, щоб втілити об'єднання на практиці. Від часу Берестейської унії й до сучасних часів, особливо часів життя світлої пам'яті митрополита Андрея Шептицького. Він свого часу дуже голосно говорив про можливість об'єднання Української Православної, греко-католицької та католицької церков в одну єдину Українську помісну. Його пропозиція була запропонована всім зацікавленим сторонам, але на жаль не була підтримана. Митрополит Андрей Шептицький заради об'єднання навіть готовий був поступитися своєю посадою. Його зусилля підтримав та його голос підсилив Другий Ватиканський собор, що проходив з 1962-го по 1965 роки.

Зараз як ніколи гостро ми відчуваємо потребу об'єднання українських церков, щоб ми могли бути єдиною паствою. Щоб ми могли давати спільну єдину відповідь на всі виклики, що супроводжують нас віками та наразі вилилися у сучасну війну на сході України. Зараз як ніколи ми мусимо розуміти, що то справа не одного дня, але це треба нагально робити, та головне, розуміти необхідність та невідворотність об'єднавчих процесів, і готовність їх підтримати та впровадити в життя шляхом ліквідації догматичних розбіжностей між церквами.

Запорізька парафія УГКЦ є структурною одиницею Донецького екзархату. Донецький екзархат охоплює чотири області: Донецьку, Луганську, Запорізьку та Дніпропетровську. Ми тут на рівні області маємо Запорізький деканат, до складу якого входять 17 парафій.

А які наслідки для Запорізької УГКЦ єпархії мають візити одразу двох поважних знакових персон – Пьєтро Кароліно та митрополита блаженнішого Святослава (Шевчука)? Що планується в рамках акції «Папа для України»?

Мета приїзду кардинала Пьетро Кароліно в тому і була, щоби тут в Запоріжжі сповістити перед всім світом про початок проголошеної святішим отцем Папою Франциском акції, метою якої є допомога постраждалим від війни українцям. Апостольська столиця в особі Папи на цілий світ проголосила своє ставлення до нашої національної біди, що торкнулася кожної людини, яка живе на території нашої держави, та особливо тих, хто знаходиться на окупованій території. Вони наразі в гострій нужді і потребі. В Запоріжжі для цієї мети створено технічний комітет на чолі з єпископом – помічником римо-католицької єпархії Запорізьким владикою Яном Собіло. Технічний комітет уповноважений проводити розподіл папської збірки. П’єтро Кароліно не приїздив до нашої парафії. Він відвідав нас у «Карітасі», щоб зустрітися й підтримати тих з числа біженців, кому місцева «Карітас Запоріжжя» допомагає вже півтора роки.

Що стосується візиту глави нашої церкви блаженнійшого  Святослава, то слід зазначити, що він вперше відвідав Запорізьку парафію. Не дивлячись на зайнятість від участі у візиті кардинала П’єтро Кароліно, він знайшов можливість відвідати нашу каплицю и монастир. Тепер сподіваємося що візити святішого Святослава почастішають та стануть тривалішими в часі. Він зможе більше сказати парафіянам, як глава церкви та підтримати вірних.

Ви зараз в розмові згадали «Карітас» і монастир. Чи можна просити Вас розповісти дещо докладніше про їх життя, чим займаються, ким опікуються?

З початком анексії Криму, і дальше війни на Донбасі ми стали свідками великої кількості  вимушених переселенців які опинилися в скрутних життєвих обставинах. Враховуючи їх потреби ми розуміли, що ці масштаби допомоги потребуючим, які ми виконували у рамках парафіяльної спільноти перед війною, будуть недостатні. Тому з благословення Владики Степана Меньок - нашого  Екзарха з початком 2015р. у Запоріжжі було офіційно зареєстровано й відкрито місцевий осередок Карітасу, "Карітас Запоріжжя" (слово «Сaritas» означає воднораз любов і милосердя.) - який  є представництвом МБФ "Карітас України" і розташовується за адресою  м. Запоріжжя, вул. Семафорна, 8.  

Карітас України — міжнародний благодійний фонд, заснований у 1994 році для координації зусиль доброчинних організацій місцевих громад УГКЦ, є представництвом однієї з найбільших міжнародних мереж благодійних організацій у світі та Європі.

Багатолітній досвід праці Карітасу дозволив системно організувати доброчинну діяльність для вимушених переселенців у Запоріжжі в  більших масштабах опираючись на професійність вишколеного персоналу соціальних працівників і психологів. За цей час своєю діяльністю ми охопили понад 35 000 потребуючих людей з числа ТПО, яким змогли надати соціальну, матеріальну й психологічну допомогу. Наша увага була зосереджена на найуразливіших категоріях вимушених переселенців: багатодітних сім’ях, самотніх матерях(батьках), вагітних жінках; людях з особливими потребами (інвалідах І та ІІ групи); пенсіонерах.

Місією Карітасу України є розвиток традицій доброчинної діяльності та здійснення соціальної роботи, виходячи із християнських морально-етичних цінностей.

При парафії служать Сестри монахині які належать до Чину Сестер Святого Василія Великого. Їх діяльність у Запоріжжі почалася 2003 р. і спрямована на катехитичне навчання дітей різних вікових категорій, підготовку  до святих Тайн Сповіді та Пресвятої Євхаристії, а також зустрічі з молоддю, що включають пізнання Бога через науки, спільну молитву, відвідування святих місць, спільні святкування та відпочинок.

Цікаво знати обставини, що спонукали місцеву владу до виділення в центрі міста чималої земельної ділянки під будівництво храму УГКЦ?

Багатолітня присутність нашої спільноти в місті, активна її громадянська позиція, зрештою об’єктивна потреба у Храмі як споруді - стали рушіями досягнення зазначеної цілі.  Наше питання з виділення земельної ділянки проходило через розгляд та погодження на всіх профільних комісіях. Жваво обговорювалось. Мене на них запрошували. Висловлювались різні думки. Але коли я розповідав про всі багаторічні поневіряння Запорізької парафії УГКЦ, більшість зійшлась на тому, що ми врешті можемо констатувати як позитивне рішення.

Раніше нам казали, немає у Запоріжжі землі для храму греко-католиків. Коли ж я сам приходив до попередньої міської влади та показував вільні ділянки, гідні для будівництва храму, то замість будівництва храму там з’являлися всякі нічні клуби, кафе, або ще якісь інші розважальні заклади. Відчувався якийсь малозрозумілий потаємний супротив. Тепер же нам дали можливість висловити нашу позицію. До теперішнього часу такої можливості нам не надавали. В тому ми вбачали дискримінацію з боку влади, але при цьому ми ревно молились і вірили, що Господь нас не залишить , бо напевно такою була воля Божа, щоб наша Церква спершу виросла як спільнота свідомих християн.

Мені говорили за минулої влади, що нічого не буде. Я ж казав буде, як не тепер, то в четвер, як не цього року, то через п’ять років. Отець Андрій не вічний, але церква вічна, то ж має часу зачекати. Можете не давати, але знайте, що втрачаєте можливість зробити щось добре. Так я говорив і попереднім чиновникам і говорю теперішнім. Попередні не слухали – теперішні почули. Слава Богу! В тому я вбачаю прояв ласки Божої і молитовного довготерпіння греко-католиків, які на довгий час були поставлені в таке незручне положення.

Коли планується початок будівництва?

Одразу після розроблення проекту та затвердження його в архітектурній інспекції і містобудівних міських органах. До того ми маємо лише можливість робити ті необхідні технічно-бюрократичні кроки, які ми почнемо з наступного тижня, коли отримаємо на руки рішення сесії Запорізької міськради.

Вже визначено архітектора майбутнього красеня-храму. Це відомий львівський архітектор Микола Гайда. Я знаю його праці. Знаю, що він зробив у Львові і Львівській області. Він є не тільки архітектором у вузькому розумінні цього слова, а окрім того виконує велику роботу по нагляду за архітектурою міста Львова, та одчасти й за сакральними будівлями.

Також єпархія бере шефство над закинутим сквером навкруги майбутнього храму. В цій богоугодній справі ми розраховуємо на підтримку та живу участь населення міста та суміжних с храмом кварталів. В планах перетворення скверу на паркову зону – в недалекому майбутньому одне з найулюбленіших місць культурного сімейного відпочинку запоріжців. Адже індустріальний проспект Металургів, здається дуже потребує такого оазису покою й тиші, що переривається хіба що пташиним співом.

Які передбачаються строки будівництва? Чи вже визначені джерела фінансування?

Строки будівництва не залежать від нашого бажання. Все залежить від того, як того захоче Господь. Звісно Ми намагаємося будувати як можна швидко.

Що стосується джерел фінансування, то в цьому сенсі ми не оригінальні. Насамперед це будуть пожертви мирян. Як і всі відомі храми Запоріжжя будувалися головним чином за рахунок пожертв. Пожертви можуть бути різними. Від кількох гривень, пожертвуваних від всього серця простим мирянином, до великих пожертв від заможних організацій.

Ніяких проектних чи конструктивних особливостях побудови храму не передбачається. Ми будемо дотримуватися наших церковних архітектурних традицій, що нічим не відрізняються від класичного православного храмового стилю. Люди не завжди розуміють всієї глибини спорідненості наших церков. Традиції греко-католицької церкви сягають своїм корінням історичних глибин часів святого Великого князя Володимира. Наша традиція є традиція візантійська й українська. Ми в усьому подібні до наших братів православних як в організації літургії, так і в будівництві храмів. Немає нічого такого щоб сильно відрізняло.

Що стосується сьогодення… Читачів цікавить позиція УГКЦ до Майдану 2014 року та Революції гідності, анексії Криму та окупації частини Донбасу? Воєнна агресія Росії проти нещодавно братньої України. Там що, дійсно Сатана править бал?

Маємо дивитися під дещо іншим кутом зору. Найпростіше і найлегше звинуватити у всьому Сатану. Як бог використовує людей, послуговується ними, щоби робити свої добрі справи, так само зло на чолі з дияволом використовує людський ресурс, щоби творити свої злі справи. Але все залежить від нас – людей… Чию сторону ми приймемо? Проблема наша з обома майданами та революціями, щоб люди нарешті доросли до відповідальності визначення по якій стороні їм стати. Немає якоїсь абстракції, як і не буває світу половинчастого. Не можна так, «от я трошки буду брехати, а трохи не буду. Тут дам хабара, а більше не буду».

Ми мусимо прийняти добрі цінності, бо той майдан проходить через серце. Людина повинна визначитися по якій вона стороні має стати – по стороні правди, добра, і тих цінностей за які найкращі люди заплатили власним життям, або по стороні брехні, несправедливості, приниження людської гідності. Ми ж часто дозволяємо собі загравати з власної совістю, використовуючи якісь кон’юктурні моменти.

Теж саме стосується й «Руського мира». Глава нашої церкви сказав дуже гарні слова, - «А що нам заважає будувати наш Український світ?» У нас просто має бути чітке уявлення, яким має бути наш Український світ. Це світ без брехні, без несправедливості, світ, де поважається гідність кожної людини, а не тільки чиновничка. Навіть безхатченко має людську гідність і його треба пошановувати. Кожен має дати собі відповідь на питання, на якій стороні барикад є я?

Вихід із нинішньої кризи я бачу в переоцінці кожним своїх життєвих цінностей. Ми не зможемо вибудувати щастя для держави, для родини до тих пір поки буде нещасливою хоч одна якась конкретна людина. А нещасливою людина буде поки не визначиться в собі.

Ось ми щорічно святкуємо чергову річницю хрещення Святої Руси. При цьому майже не задумуємося над понад тисячолітнім значенням цієї події. Яке місце займають і яку роль відіграють в житті справжні християнські цінності? При цьому і в тих людей, що зараховують себе до християн та відносять до якоїсь християнської церкви? Що знають послідовники Ісуса Христа про Христа сьогодні? Так треба думати до тих пір, поки ми не зуміємо повернути те, що в нас вкрали в ті історичні часи, через які прийшлося пройти нашому народові, різних імперій включно з останньою найбільш фатальною, яка вирвала найцінніше – віру і людську гідність із сердець багатьох наших сучасників. Поки ми не повернемо віру і ці відчуття в своє сумління, доти важко говорити про краще майбутнє та перспективу кращого дня завтрашнього.

Наприклад про модний нині рух ЛГБТ. Зі смиренністю і милосердям я їх розумію. Але порядок речей встановлено у ветхому завіті, де є чоловік і жінка. Плодом тих стосунків є народження дітей. Те ж що нам нав’язують сьогодні не може створити нове життя. А те що не створює нове життя - приречене. То хворі люди, що потребують нашого співчуття,й  милосердя християнського і людського.

І на останок, Отче Андрію, що хотіли б побажати нашим читачам та народу України загалом? Яка буде ваша настанова?

По-перше, щоб якнайшвидше повернувся мир на нашу святу землю. Щоби мир повернувся в серця наших людей, які приневолені різними кризами – моральними, економічними, політичними та іншими, яких назбирали ми так багато. Щоби ми знайшли в собі сили віддати ті всі проблеми до рук Бога та впорядкували своє життя як належить істинним християнам, як віруючий люд, який заслуговує на те, щоби Бог міг бути присутнім в його історії. Щоб ми дозволили Богу діяти в нашій сучасній історії, і щоби ми через Бога могли отримати той мир, якого всі так потребуємо.

Комментарии   

0 #1 RevaA 09.07.2016 07:22
Знайомимося - село #Денихівка на Київщині! #Сільський_Ревізор відвідав та оцінив місцеву школу, дитсадки, будинок культури, дільничну лікарню, сільраду, магазини, церкву тощо. Фото, відео, коментарі жителів та управлінців за посиланням: http://agropolit.com/selskij-revizor/132-silskiy-revizor-denihivka
#самоврядування #пізнавальне

You have no rights to post comments