До урядових соціальних реформ, що вже добряче намуляли вуха – медичної, пенсійної та земельної, ось-ось вибухне ще одна – освітня. В більшому або меншому ступеню, так або інакше, проект Нового закону «Про освіту в Україні» зачіпає галузь, але найбільші новації містить саме в сільській освіті. В принципі нічого особливо небезпечного для сільської середньої освіти проект не містить…

Тоді з якого дива місцеві заклади освіти, особливо в нових об’єднаних громадах, засукавши рукави з величезним ентузіазмом, навіть не чекаючи прийняття закону, взялися за утворення опорних шкіл в центральних садибах та філіях на базі шкіл в підлеглих селах? Так, для прикладу сільські збори відбулися 2-го червня в селі Лисогірці Біленьківської об’єднаної громади, де батьки дітей місцевої середньої школи призвали начальство до відповіді, чого воно хоче закриття їхнього середнього навчального закладу 1978 року побудови на 400 учнів, тільки на тій підставі, що на сьогодні там навчається 110 школярів?

До батьківського бунту спонукала та обставина, що вже на восьме червня на депутатську сесію громади призначено питання про створення опорної школи та переводу шкіл в приналежних селах Лисогірка та Мар'ївка на рівень філій з навчанням з 1-го по 9-й класи, а згодом й взагалі тільки з 1-го по 4 класи. Батькам незрозумілий поспіх, з яким депутати йдуть на порушення закону України «Про місцеве самоврядування» в частині обов’язковості громадського обговорення, та мети щоденного перевозу туди й назад до 70-ти учнів шкільним автобусом, що має до 30-ти посадкових місць. Кращий рівень освіти? Та ні… Місцеві 19 педагогів дають освіту якщо не кращу, то й ніяк не гіршу за «біленьківських» педфахівців. То ж чому?

Таємницю опорної школи спробувала привідкрити начальник місцевого відділу освіти у своєму виступі.

Ось Вам типова класика жанру. Коли ви публічно брешете, або намагаєтеся втюхати селюкам якийсь «чудодійний бальзам», то треба це робити впевнено… Ба, навіть самовпевнено. Не сперечайтесь зі мною – я об’їздила всі семінари і симпозіуми аж до Західної України… Це раз! Ви чули? Капець – з 11-го до 17-го червня Верховна Рада прийме новий закон про освіту, і там буде узаконено опорні школи й бідні філії, встановлено нормативи на кількість учнівських місць в класах та навантаження в годинах на вчителя. І ось вона – сила групового гіпнозу. Ось чого насправді вчили цих чиновників жіночої статі на курсах, симпозіумах і семінарах. Груповому гіпнозу, бо громада відразу похнюпилася.

А ми ні… Ми полізли в «джунглі» законопроектів на сайті ВРУ в надії відшукати той самий заповітний… А ось і він - Проект закону України «Про освіту» №3491д під авторством: Олексія Скрипника, Володимира Литвина, Тараса Креміня та Івана Кириленко. В цьому зв’язку, щоб краще було видно безмежність хитрогнутості, просто зазначимо, що нічого такого фатального законом не передбачається.

По-перше:

Ч.2, ст.13. Проекту Закону «Про освіту в Ураїни» передбачено

«2. Опорна школа – заклад освіти, що має зручне розташування для довезення дітей з інших населених пунктів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну і навчально-методичну базу.

Положення про освітній округ і опорну школу затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. З метою наближення місця навчання дітей до їх місця проживання у відповідному населеному пункті може бути утворена філія закладу освіти. Філія закладу освіти – територіально відокремлений структурний підрозділ закладу освіти, що не має статусу юридичної особи та діє на підставі положення, затвердженого засновником відповідного закладу освіти на основі типового положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Початкова школа як філія може забезпечувати здобуття початкової освіти дітьми (незалежно від їх кількості) як одного, так і різного віку, які можуть бути об’єднані як в один клас (групу), так і в різні класи (групи). Освітній процес у такій школі може організовуватися як одним вчителем, так і декількома вчителями, або в будь-якій іншій формі, яка буде найбільш зручною та доцільною для забезпечення здобуття дітьми початкової освіти відповідно до стандартів освіти.

4. Особи, які здобувають повну загальну середню освіту, проживають у сільській місцевості і потребують підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку, забезпечуються таким підвезенням за кошти місцевих бюджетів, у тому числі із забезпеченням доступності відповідного транспорту для осіб з порушенням зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

5. Органи місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних одиниць мають право прийняти спільне рішення про організацію здобуття початкової, базової та профільної середньої освіти у закладі освіти (його філії) та забезпечення підвезення здобувачів освіти до нього і у зворотному напрямку.

Як бачимо Проект закону не містить аж ніякої обов’язковості створення системи опорних шкіл та філій. Так саме брехнею є законодавче нормування кількості учнівських місць в класах та навантаження в годинах на одного викладача. Все регулювання належить органу центральної Виконавчої влади – КМУ. КМУ ж досі ніяких положень не видає, бо нема закону.

А що є? Є якесь позаурядове положення чийогось невідомого авторства. А ще є бюджетні  гроші, які Міносвіти абсолютно безпідставно виплачує на юридичну особу – опорну школу, в обмін на рапорт про державну реєстрацію. Так ось що потрібно ентузіастам з числа місцевого чиновництва. БАБЛО! Хай і видане ніби на шкільні потреби, але ж система знає що і як робити… На всіх вистачить. Ото ж й біжать наввипередки поперед паровоза і батька в пекло, але з однією метою «куй залізний, поки гарячий».

За даними департаменту загальної середньої освіти, до шкіл, які стануть опорними, наразі вже здійснюється підвезення майже 10 тис. учнів, а в новому навчальному році їхня кількість зросте ще на 11 тис. Для цього місцевим органам самоврядування потрібно не тільки придбати 181 автобус, а й подбати про ремонт понад 3,3 тис. км доріг. Однак невідомо коли і чи буде це виконано.

В цієї, так би мовити, освітньої реформи є й серйозні супротивники. Екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у моделі опорних шкіл жодних переваг не бачить і вважає, що великі кошти будуть відволікатись на вирішення проблем одного або кількох населених пунктів в той час, коли залишається проблема фінансування системи загальної середньої освіти загалом.

Ключовою проблемою Ігор Лікарчук вважає те, що ніхто не пропонував альтернативи опорним школам. Крім того, поки що немає жодного серйозного дослідження Національної академії педагогічних наук про ефективність програми «Шкільний автобус», хоча вона діє вже більше десяти років: «Як людина, яка добре ознайомлена з результатами ЗНО, можу сказати, що за період впровадження цієї програми, якість освіти випускників сільських шкіл погіршилась. То в що ми вкладаємо гроші? Наскільки буде забезпечений сервіс довезення? Адже одним автобусом їхатимуть учні і 5, і 11 класів. Чим будуть займатися 5-класники, поки закінчаться уроки в 11? Та й взагалі довезення в українських умовах − це знущання над фізичним і психічним здоров’ям дитини». Хіба це хоч якимсь боком обходить головну чиновницю Біленьківської об’єднаної громади Світлану Іванівну Зачепило?

Щоб стало краще зрозумілим – короткий біографічний опис

Світлана Зачепило приїхали до Лисогірки по закінченні Мелітопольського педінституту ще за радянський часів десь у 1989 – 1990 році. Отримали роботу при місцевій середній школі, а ще й квартиру в 40 квадратних метрів, в якій викохали синка юриста, а потім ще й фахівця з землеустрою. Хай пробачить родинний голова Анатолій Зачепило – спираючись на загальну думку односельців, він типовий «підкаблучник». Всім у родині заправляла саме Світлана Іванівна. Десь до тридцяти років ця напрочуд дієва 30-річна жіночка з викладача доросла до секретаря, а далі й до голови  Лисогірської сільради, при цьому не проґавивши призначити на місце директора школи свого Анатолія.

Така ідилія продовжувалася поспіль три скликання сільради, аж поки не з’явився шанс очолити вже об’єднану громаду з центром в селі Біленьке на 11 тисяч жителів, з чим Світлана Іванівна зразково впоралася, отримавши 65% електоральної підтримки тих, що голосували, або 30% від загальної кількості електорату. Як там не крути, а справу зроблено.

Тепер настав час збирати каміння… Хто така завзята Світлана Іванівна? Навряд чи вона встигла до КПРС, враховуючи ще й обов’язковий річний кандидатський стаж. Зате отримала великий авторитет в партії Регіонів, де мала членство десь завбільшки з 10 років. Зараз для «ригів» минулих часів, що стали новими головами та депутатами, настала стійка мода отарою вступати до БПП. Чи встигла БПП здобути в особі передпенсійного віку досвідченої чиновниці ще одного надійного багнета – нам невідомо… Але «багнет» пре вірним курсом! До того ж пора поправляти опубліковану декларативну неміч., хоча односельці при нагадуванні про двокімнатну квартиру, кілька гектар землі та Жигуль доісторичної давнини, роблять якісь дуже округлі та загадкові очі.

Також звертають на себе увагу факти антимайданівської активності Світлани під час подій з грудня 2013 до лютого 2014 року. Тоді вона сумлінно виконувала вказівки нардепа Олександра Дудки (до цього часу не відсидів за закони 16.01.2014) по формуванню тітушок на антимайдан в Київ і Запоріжжя після побиття 26.01.2014 р. Якщо б була справа, то доказів з показаннями свідків набралося б через край.

Які ж тепер політичні погляди у вчителя, директора школи та голови сільради Світлани Зачепило сьогодні? Дивимось сайт Біленьківської об’єднаної громади в розділі «історія». Тільки кілька фактів у викладенні місцевої влади (відомо, що історію села пишуть вчителі і бібліотекарі, а керує голова сільради). Отож виривки з історії села Біленького в інтерпретації «ригівки» Світлани Зачепили:

«Перейти до мирної праці трудящим села заважали бандитські зграї, що нишпорили у волості. Для боротьби з махновцями волосний ревком організував загін.

Великої шкоди колгоспному будівництву завдавали куркулі. Вони зривали плани хлібозаготівель, розкрадали і псували майно, підмовляли селян вийти з колгоспу. За рішенням загальних зборів колгоспників понад 20 глитайських родин було розкуркулено. У 1932 році виїзна сесія Запорізького народного суду засудила 4 злісних шкідників-куркулів до різних строків ув'язнення».

Про голодомор ані пари з вуст. Ось що замість висвітлення геноциду українців 1932 – 1933 років - «Успішне виконання першого п'ятирічного плану окрилило трудящих. Зросла продуктивність праці, зміцніла трудова дисципліна, підвищувалися врожаї. За вмілу організацію виробництва голова правління К. О. Хижняк і агроном Г. П. Пазюк були нагороджені орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. Члени артілі послали К. О. Хижняка своїм делегатом на II Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, на якому прийнято Статут сільськогосподарської артілі». Чи можна уявити ще більше блюзнірство на кістяках тисяч і тисяч селян? Однозначний висновок – це писали нелюди! Над всім цим неподобством розставила ноги на десятки тисяч гектар орного чорнозему Світлана Зачепило.

А як хочете, почитайте ще історію села Лисогірки, і Вам стануть зрозумілим витоки майже сторіччя протистояння з Біленьким. Історія Біленького сягає часів зруйнування Запорізької січі наприкінці 17-го сторіччя. Лисогірку було ж утворено в 1928 році на місці підсобних господарств жителів Біленького, як підсобне овочеве господарство Дніпробуду. Тобто, коли біленьківці сотнями гинули з голоду, ті російські переселенці з Вологди та Костроми, мимоволі обікравши сусідів, жирували на радянських пайках.

Зараз вже й корінні жителі села Біленького не можуть пригадати витоків, але досі не дружать. Це означає, що тих дітей зі шкільного автобусу з Лисогірки будуть банально бити. Чи стане на захист 70-ти учнів з рідного села (чи як ще назвати 30-ти річне місцеперебування родини Зачепило?) Світлана Іванівна – велике питання. Та й що вона може зробити проти 90-річної ворожнечі?

І на повноти сюжету, останній малопомітний але яскравий штрих… Ви звичайно пам’ятаєте трагічні події 18 лютого 2014 року? В цей день «беркутня» розпочала розстріл на Майдані і перші лелеки з «Небесної Сотні» полинули над нашими оселями. Замість висвітлення цих трагічних подій, відоме, але зацензуроване далі нікуди, видання «Сільські вісті» видає дешеву статтю про сімейну ідилію інших пернатих – сім’ї чаплів-Зачепилів з Лисогірки. Тут як кажуть, цинізму немає меж. Цьомки-поцьоцьомки – «В Донецьку, Києві у Львові, в селищах районів, ми визнаємо лиш її – партію Регіонів. Хто на порядок наступає, будує провокації, вони і на цей час не переможуть нас (слова з гімну ПР)».

Тим часом люди шукають вихід із становища

Батьки вже вираховують збитковість вибору між катуванням дітей, яких безоплатно буде доставляти шкільний автобус до Біленького, та власними витратами з відвезенням дітей за 20 км до школи в Хортицькому районі м. Запоріжжя. В якості освіти Біленьке не дає аж ніяких переваг. Чекати повернення чад теж треба до вечора, поки не закінчаться заняття у 11- класників. Зате в обласному центрі є солідний вибір: гімназії, ліцеї, профільні навчальні заклади, досвідчені викладачі-репетитори. Аби гроші!.. Так навіщо віддавати на побори біленківській бурсі, якщо за теж саме можна закінчити школу в Запоріжжі на обласному рівні ЗНО? За нашою інформацією, таким чином задумались не одиниці, і не тільки в Лисогірці, а й у Біленькому.

Свого часу автор вчився на «продльонці» в школі біля станції Запоріжжя-ІІ. Так у групі було багато дітей з Біленького і Лисогірки, які заради навчання користувалися електричкою, бо в їх селах на той час ще не побудували шкіл. Тепер з «великого розуму» чиновники хочуть закрити найкращу.

Люди один за одним виходять на шкільний ганок, беруть до рук мікрофона та заявляють свої сумніви, вимоги та незгоду… Що лишається робити вихідцю з партії Регіонів (їх не буває в минулому, як комун як і чекістів)? Тільки хамити…

Знаєте… А я б не віддав їй мікрофона, хоч вона бийся. Закон Майдану - губернатора теж до черги. Якось трохи ніяково в цьому сенсі дивитися на поведінку лисогірців.

Доводи у голови громади Зачепило прості як гнутий цвях у стропилі. Собівартість навчання школяра в Біленькому 1500 грн, а в Лисогірці – 3000 грн. Місцевий бюджет несе непоправні втрати на утримання школи: 1250 тисяч на комунальні послуги, 104 тисячі на годування школярів і ще 141 тисячу на поточні витрати. Логіка дурна як і проста: нема людей – нема витрат. Вчителів на вулицю, дітей до Біленьківської опорної школи.

Звичайно, якщо запахло грошима, то «риги» своє візьмуть. Така вже в них вдача. Народ промовчить, бо неспроста ж віддав 65% на виборах. Нам чогось до поросячого вереску подобається, щоб закривали дитсадочки, школи, амбулаторії і ФАПи. Ще й як сподобається за копійки продати пай, от тільки відбудеться земельна реформа. А як зрадіють пенсіонери в грудні прибавці до пенсії в 200 грн! Не дарма ж наш президент з головою уряду по три рази на день невтомно розповідають нам, що жити з кожним днем стає краще.

Все ж збори спромоглися скласти листа протесту і за кілька сот підписів передати його на сесію депутатів об’єднаної громади. Каюсь… Був невисокої думки про депутатів. На щастя, помилився. Депутати на відміну від їхнього провідника Зачепилу, виявилися повністю адекватними людьми На них справили належне не враження протестний лист і кількість підписів. Питання про створення освітнього округу та опорної школи зняли порядку денного. Та чи надовго?

Люди кажуть, а диму без вогню не буває, що місцеве керівництво досягло з олігархом – володільцем корпорації «Нібулон» Водатурським згоди про переобладнання шкільного приміщення в Лисогірці під гуртожиток для персоналу зернового терміналу в Біленькому. Може так, а може й не так… Скоро побачимо, бо термінал обіцяють ввести до промислової експлуатації до кінця червня. Там буде створено всього 120 робочих місць. Щось якось виходить, як то кажуть - з гармати по горобцях - на дальність 6 км (відстань між Лисогіркою та Біленьким).

Ще дуже шкода 40-річних шкільних традицій. Там від батьків до дітей працювали шкільні гуртки, душею і руками дітей створювалися якісь матеріальні та духовні цінності. Ось тільки подивіться один з чотирьох художній кіноролик Лисогірського НВК.

Зате зовсім не обходить доля директора школи Анатолія Зачепило. Воно ж не тоне... Жіночка, ясний перець, вже придивилася «тепленьку» посаду до пенсії.

Найбільше ж шкода діточок. Ось хто невинно страждає через забаганки дорослих. Звичайно подібних крутих зламів доля готує чимало кожному, але хай би їх було б хоч на одного менше.

Який висновок з ситуації, що склалася в системі освіти об’єднаної громади можна зробити вже сьогодні та які рекомендації надати. Висновок такий – в Біленькому не хочуть бачити шкільні автобуси з Лисогірки та Мар’янки. А в тих селах батьки не хочуть пригод зі зміною навчальних закладів. Над Біленьківським повітом в липневу спеку міцнішає маразм зачепилів, що так чи інакше зачіпляє мало не кожну родину.

Той, хто закриває школи, будує зони! В Біленькому одна така є ще з радянських часів. Тож люди знають ціну тому «щастю». То що? Чи не забагато буде ще одну на 11 тисяч населення? На догоду забаганці кількох чиновниць. Все ж не Вільнянськ з районом…

Згідно Закону «Про місцеве самоврядування» громада по закінчення року панування обраної особи, має право на загальних зборах заслухати звіт та висловити недовіру. Знову вибори? А що ще робити? Чекати подальших вибриків? Зробили дурницю наприкінці 2015-го – треба виправляти, або терпіти до кінця п’ятирічного строку. Тут вже, як то кажуть, хто на що вчився…

А так взагалі ще й нічого… Було ще й гірше… Особливо як розстрілювали справних хазяїв та морили голодом всіх інших на початку 30-х в усіх навколишніх селах за виключенням Лисогірки. Щастя вам та злагоди в усьому, славні жителі Біленьківської об’єднаної громади! Та ще остання порада – подалі від гніву Господнього – напишіть справжні історії свої сіл.

Вадим Вишинський, голова ЗОГО "Правозахисник Запоріжжя"

You have no rights to post comments