Дуже цікаве інтерв'ю! Стає зрозумілим - чому ніякі злочини влади в нашій країні не будуть розслідувані!
Цей рум'яний хлопчик дуже гарно "зрозумів службу", як кажуть в армії. Загальні фрази, совкові штампи, недомовки, зміни думки на ходу, коли упіймали на слові! Кожний, хто хоч трохи розуміється на психології, помітить - коли він викручується, а коли взагалі відверто бреше (як про "зустрічі з президентом).
В мене особисто склалась думка, що цього вужика Педро Офшорович поставив щоб не просто імітувати боротьбу з корупцією, а взагалі заморозити будь які справи відносно себе і свого оточення.

Керівник антикорупційної прокуратури Назар Холодницький розповів «Главкому», в якому стані розслідування найбільш гучних справ.

31-річний керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький, призначений у листопаді, обійняв цю посаду не лише завдяки особистим здібностям.

Наприкінці минулого року під час відбору конкурсною комісією майбутнього голови САПу він не був серед ключових фаворитів – основними претендентами на посаду вважались інші тодішні заступники Віктора Шокіна - Роман Говда, який асоціювався з генпрокурором і його оточенням, та Віталій Касько – який, буквально, вважався їх ворогом. Завдяки особливості формування комісії, розподіл голосів у ній був не на користь останнього.

Аби завадити «старій гвардії» посадити в антикорупційне крісло креатуру Шокіна, прибічники Каська в конкурсній комісії під час вирішального голосування несподівано для всіх підтримали «третього кандидата» - Назара Холодницького. За нього ж проголосували й деякі з тих, кого не влаштовували ані Говда, ані Касько.

Таким чином на стіл Віктора Шокіна лягли дві теки – особиста справа Назара Холодницького та Максима Грищука, ще одного відібраного кандидата. За законом, Генпрокурор мав обрати одного з них, і він призначив головою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП - здійснює нагляд та підтримку звинувачення в судах по справах Національного антикорупційного бюро) саме Холодницького.

Те, що чинна влада була не в захваті як від новостворених правоохоронних органів – Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, так і від їхніх керівників, призначених через конкурсний відбір, – свідчать проблеми на початковому етапі становлення цих інституцій.

Так, Холодницький в інтерв`ю «Главкому» згадав про спробу залишити САП без фінансування, а також про вказівки Шокіна, де той інструктував підлеглих, як ігнорувати новостворені правоохоронні органи – антикорупційні бюро та прокуратуру. Ще один приклад – умисне затягування Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури передачі деяких розслідувань новоствореним структурам.

Станом на сьогодні, - розповідає керівник САПу, палиці в колеса генпрокуратура вже на ставить. Більше того, Холодницький амбіційно запевняє, що результати діяльності НАБУ та САПу вже зараз виглядають навіть краще, ніж у їх західних колег. У роботі – близько 150 справ, загальні збитки державі за якими складають близько 5 мільярдів.

Перше, що зробив Віктор Шокін, коли отримав посаду Генпрокурора, – затримав колишнього регіонала Олександра  Єфремова. Суспільство сприйняло це як ознаку активізації ГПУ в розслідуванні гучних злочинів після тривалої відсутності результатів. Але згодом всі дізналися, що Єфремов насолоджується життям в джакузі, а нещодавно з нього зняли браслет і вже є побоювання, що справа розвалюється. На новостворені Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП) покладалися великі очікування – швидкі та переконливі результати в розслідуваннях злочинів на найвищому рівні. Як суспільство переконати, що історія успіху цих структур буде іншою, ніж у ГПУ?

По-перше, НАБУ і САП є новоствореними антикорупційними органами. У них геть по-іншому працює система добору кадрів, ніж в Генпрокуратурі. І конкурсна основа кадрової політики вже довела свою доцільність. Як переконати у своїй історії успіху? Мабуть, треба судити по вчинках і справах, які розпочаті або будуть порушені в НАБУ і підуть до суду.

Пройшло півроку нашої роботи і є перші результати. У загальному масштабі вони, звичайно, ще не є надзвичайно великими. Але все пізнається в порівнянні. За час роботи я мав можливість відвідати європейські країни, де працюють аналогічні органи, та ознайомився з їхнім досвідом. Порівнюючи – можу сказати, що ми стоїмо на голову вище. Просто в них це не так активно обговорювалось у суспільстві.

Які критерії для порівняння?

У нас панує думка – і це неправильно, – що орган починає діяти, коли президент представить його керівника. Але разом із тим забувається, що НАБУ і САП – це органи, які були створені з нуля, де були проблеми з отриманням фінансування, проведення кадрових конкурсів.

Уже постала проблема, коли (наприкінці минулого року – «Главком») чиновники «забули» включити до державного бюджету фінансування антикорупційної прокуратури. Усі кажуть – «випадково», але я не вірю у випадковість. На вирішення цього питання (виділення фінансування – «Главком») пішов місяць. А це потягнуло за собою перенаправлення зусиль в інше русло.

А потім з'являються звинувачення – мовляв, ось, Холодницький пішов в Адміністрацію президента о пів на восьму вечора (у грудні 2015 року – «Главком»)...  Але я ж цього не приховував – ішов через центральний вхід, тому що 23 грудня була зустріч, а 24-го – депутати мали голосувати (за зміни до бюджету , що, в тому числі, мали вирішити питання фінансування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – «Главком»).  Президент (під час представлення на посаді – «Главком») запевнив мене, що підтримає, інакше б ми ввійшли в новий рік без фінансування.

Отже,  переконувати у власній історії успіху будемо справами проти суддів-корупціонерів, «цукрових» та інших прокурорів, недоброчесних міністрів, голів центральних державних агенцій, урешті-решт олігархів.

Оскільки ви згадали про «цукрового прокурора» (напередодні було затримано заступника керівника прокуратури Київської області, який, за версією слідства, сприяв викраденню в держави 30 тис. тонн цукру), розкажіть, будь-ласка, детальніше про цю справу.

Заступник керівника прокуратури Київської області був процесуальним керівником у справі про розкраданні майна Аграрного фонду. Напередодні він прийняв постанову про закриття кримінального провадження в частині, якою 15 480 тонн цукру-піску, що належав державі, протиправно було передано приватним компаніям, а водночас забезпечив безпідставну передачу приватній структурі 29 880 тонн цукру держпідприємства. У результаті дій «квазіпрокурора» державі заподіяно шкоду на суму близько 300 млн гривень. Просто уявіть, що таке 30 тис тонн цукру – скільки це залізничних вагонів...

Коли ми дізналися, що в розслідуванні цією справи є певні проблеми, витребували матеріали цього кримінального провадження. Але прокурор «забув» віддати частину матеріалів, і тим самим приховав частину провадження, яка викриває незаконні дії. Як це називається? Так, це не хабар у прямому розумінні слова, але це – корупція!

(Під час інтерв’ю Назар Холодницький спостерігає за прямою трансляцією судового засідання, де розглядалось питання обрання запобіжного заходу для прокурора)

Знаєте, нас часто звинувачують, що ми трішки божевільні. Деякі провадження, які ми розпочали, - це «мертві» статті. Наприклад, справа Андрія Пасічника (виконавчий директор «Нафтогазу України», якого екс-міністр економіки Айварас Абромавічус звинуватив у тиску – начебто Пасічник вимагав призначити його заступником міністра» - «Главком»), яка була порушена за 344 статтею Кримінального кодексу України. Так, це злочин легкий за своєю тяжкістю, але він перший у практиці правоохоронних органів – людина, яка зловживала впливом, тепер у суді. Нам кажуть, що ви робите?! Буде виправдувальний вирок… Ну хай спробують. Ми у своїй правоті  (звинуваченнях його в тиску на міністра – «Главком»)  впевнені.

Найгірше, що так само до недавнього часу працював увесь державний апарат, коли SMS-ками та дзвінками кулуарно вирішували кадрові та інші питання державного рівня.

Але можна згадати про інформацію від НАБУ, що не доведена вина Ігоря Кононенка (депутата фракції «БПП» та друга президента Петра Порошенка),  який також був звинувачений по цій же справі – справі щодо тиску на міністра Абромавічуса. Чи не є це проявом вибірковості?

Було трохи перекручено зміст листа (лист-відповідь прокуратури щодо результатів розслідування щодо тиску на Абромавічуса – «Главком»). Наразі справу по епізоду з Пасічником (щодо його тиску на екс-міністра економіки – «Главком») відправлено до суду. По інших епізодах злочину, про які також заявляв міністр, слідство триває – треба здійснити велику кількість дій, у тому числі, дій в рамках міжнародного співробітництва. Ідеться ж не лише про Кононенка у всіх цих матеріалах.

Щодо ролі Кононенка у «тиску» на міністра економіки – у заяві про злочин повідомлялося, що, буцімто, Пасічник був людиною Кононенка і від нього представлявся. Це вже спростували всі, у тому числі, і сам Абромавічус.

Тобто, звинувачення щодо тиску на міністра з Кононенка зняті?

Вони й не висувались йому.

Але він фігурує в матеріалах?

Не фігурує, але слідство триває по інших епізодах, які називав екс-міністр економіки.

Чи є прізвище Кононенка в тих матеріалах?

Так, прізвище Ігоря Кононенка в них є у статусі поки що свідка.

Наскільки заважає судова практика, коли правоохоронні органи вимагають для підозрюваних запобіжного заходу у вигляді арешту, а їм відмовляють. Наскільки подібні відмови судів є проблемою для слідства?

Зараз звинувачувати суди – модний тренд. Але так виписаний Кримінально-процесуальний кодекс. Не можна по чинному КПК обрати запобіжний захід, не визначивши розмір застави. Якщо людина сплачує заставу, то автоматично переходить під особисте зобов'язання.

Дійсно, попередній, радянський Кримінально-процесуальний кодекс 1960 року – потужніший, можна сказати, прокурорський.  А теперішній – більш демократичний, адвокатський. Він дещо ускладнює роботу правоохоронним органам.

Ви повідомляли про 150 справ, які перебувають у роботі. Хто переважно є їхніми фігурантами – які посади, галузі діяльності, який статус вони мають?

Станом на 19 травня прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється процесуальне керівництво у 144 кримінальних провадженнях. Із них 82 зареєстровані НАБУ, 12 проваджень - Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, інші – витребувані в Генеральної прокуратури на підставі наших запитів і листів. У 14-ти кримінальних провадженнях повідомлено підозру 23 особам.  До суду направлені 13 проваджень з обвинувальними актами. При цьому жодних кримінальних проваджень з угодами про визнання винуватості не було (угода між слідчими та обвинуваченим вигідна для підозрюваного тим, що дозволяє отримати м'якіше покарання – «Главком»). Два провадження зупинено через розшук осіб, одне через перебування підозрюваного на лікарняному.

Фігурантами справ є судді, керівники великих і не дуже державних підприємств. Наприклад, нещодавно ми направили до суду справу по колишньому керівнику Державної інноваційної установи, який витратив 14 млн гривень із бюджету невідомо на що… Це велика сума?

Дивлячись із чим порівнювати.

З іншого боку – що б ми не робили, нам кажуть «мала сума, дрібна риба»… Європейські колеги часто наводять нам досвід Румунії, яка досягла помітних успіхів в антикорупційній політиці. У нас була можливість під час міжнародних зустрічей поспілкуватися з ними. Так ось, їхній орган був створений 2002-го року, а перші провадження пішли в суд лише 2010-го року.  Тобто, у людей було вісім років на формування штату, запуск, налагодження процесу…

А в нас вимагають вже завтра «повісити» всіх злочинців на Майдані. Паралельно крикуни з розкладачками у Верховній Раді розказують: навіщо їм (НАБУ – «Главком») платити гроші, якщо вони не працюють. Ну вибачте, корупція в нашій країні будувалась десятиріччями, починалася з радянських часів і очікувати, що хтось прийде і за півроку все це зруйнує – чистий популізм.

Чи можна оцінити загальну суму коштів, утрачених державою через корупційні діяння фігурантів цих півтори сотні кримінальних справ?

Точно важко сказати – щодня ці дані змінюються в ході розслідування.

Хоча б приблизно?

Близько п'яти мільярдів.

Справи, які є в нашій роботі, можна поділити на тактичні та стратегічні. Хабарі – це тактичні. Ми їх називаємо «хлопок».

Через легкість, як хлопок в долоні?

У принципі, так (через одноразову дію – дав-узяв). А стратегічні – це багатомільйонні розкрадання на держпідприємствах. Там не буде швидкого шляху – приїхав з автоматами та затримав винних. Тут треба мозок включати – адже це тисячі рахунків, сотні фірм, які слід відслідковувати, малювати ланцюжки, тоді  як директори цих підприємств мають гарну юридичну підтримку, щоб замітати сліди.

Хоча в нас є помітні зрушення і в таких справах.

Ви маєте на увазі справу «Енергомережі» та «Запоріжжяобленерго»?

 «Енергомережа», «Артемсіль»...

Чи фігуруватимуть в цих справах гучні імена, які ЗМІ пов'язують із діяльністю цих компаній? Наприклад, якщо говорити про схеми навколо «Запоріжжяобленерго», чи будуть там імена Костянтина Григоришина чи Дмитра Крючкова?

От зараз скажу, хто там буде, і вони одразу повтікають… Це таємниця слідства.

Довідка:

НАБУ веде розслідування проти топ-менеджменту ВАТ «Запоріжжяобленерго», а також ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат» та ЗАТ «ХК «Енергомережі». Їх підозрюють у привласненні майна в особливо великому розмірі.

Детективи вважають, що посадовці «Запоріжжяобленерго»  не вживали заходів для відключення боржників – «Запорізького титано-магнієвого комбінату» та ДП «Запорізький титано-магнієвий комбінат», які заборгували за електроенергію третину мільярда гривень. Замість цього, у грудні 2014-го року «Запоріжжяобленерго» відступило компанії «ХК «Енергомережа» вимоги до цих боржників «з метою привласнення частини коштів, які повинні були надійти від боржників і підлягали перерахуванню держпідприємству «Енергоринок».

За даними ЗМІ, міноритарними акціонерами «Запоріжжяобленерго» є групи, близькі до Костянтина Григоришина, Ігоря Коломойського та братів Григорія та Ігоря Суркісів. Головою правління ПрАТ «Енергомережа» є Дмитро Крючков.

До речі, з «Артемсіллю» цікаво виходить: (після початку кримінального провадження – «Главком») на підприємстві буквально одразу були збільшені відпускні ціни, а в магазинах – зменшилися роздрібні ціни на сіль через усунення численних посередників між виробником і споживачем.

Довідка:

НАБУ здійснює розслідування проти топ-менеджменту держкомпанії «Артемсіль». Установлено, що в 2014-2015 роках держпідприємство продавало сіль не кінцевим користувачам, а приватним посередницьким підприємствам. Посередники перепродували сіль державним і комунальним підприємствам за ціною, завищеною в два рази.

Слід зазначити, що ці розслідування відбуваються на стадії формування наших органів – НАБУ та САПу, у яких досі не укомплектований штат, не має потрібних інструментів для оперативної роботи, наприклад, можливості прослуховування.

Через законодавство?

Так, згідно з КПК, прослуховування поки можуть здійснювати лише СБУ та поліція. Ми хочемо дати можливість і НАБУ самостійно здійснювати ці слідчі дії. А станом на сьогодні без Служби безпеки України це неможливо.

Чим погано те, що СБУ долучається до співпраці з НАБУ?

На жаль, є негативні випадки і певні непорозуміння через витік інформації.

Директор НАБУ Артем Ситник нещодавно повідомив про спроби вивести з-під арешту 150 млн доларів структурами, підконтрольними екс-віце-прем’єру Сергію Арбузову. Про що йдеться?

Дійсно, під час проведення обшуку по одній із наших справ ми випадково знайшли документи, що свідчили про спробу змінити власника компанії, на майно якої – 150 млн доларів – було накладено арешт. Ці  кошти – частина озвученої раніше суми в 1,5 млрд доларів, що були викрадені (командою Віктора Януковича – «Главком») в держави. У цієї фірми, як з'ясувалося, напередодні змінився власник і таким чином зловмисники намагалися вивести кошти, що були під арештом.

Ці 150 мільйонів – цінні папери?

Так, це цінні папери.

Ідеться про облігації внутрішнього державного займу, які на початку 2014 року «Брокбізнесбанк» (Сергія Курченка) викупив за рахунок рефінансування НБУ в «Аграрного фонду»?

Я знаю деталі справи, але не можу оприлюднювати, не зараз.

Але спроба вивести кошти з-під арешту виявилася марною?

Так. Арешт, який було раніше накладено Генпрокуратурою на ці активи, ми нещодавно продовжили.

До речі, депутат Єгор Фірсов нещодавно звинуватив керівника Нацбанку Валерію Гонтареву в причетності до цієї схеми. Мовляв, під час укладання угоди про купівлю «Брокбізнесбанком» облігацій «Аграрного фонду» Гонтарева була головою ради директорів компанії «Інвестиційний капітал Україна», яка виступала посередником. Чи порушено справу?

Не знаю. Можу лише сказати, що наразі багато хто відчуває себе експертом із правоохоронної діяльності. Якщо є юристи, які відчувають сили, хай подаються на конкурс в антикорупційну прокуратуру і будуть у нас розслідувати все, що вважають за потрібне, - я даю можливість нашим прокурорам розслідувати будь-які справи, які вони бачать.

Нам щотижня надходить від нардепів близько 100 звернень.

А всього скільки вже надійшло?

Тисяча буде точно. І кожний хоче когось притягнути.

Хто з депутатів найбільше засипає запитами?

Наприклад, Віталій Купрій (раніше вийшов із фракції «БПП» - «Главком»).

Наскільки ці запити інформативні чи корисні?

На мою особисту думку, як правило, усі ці звернення необґрунтовані. Наприклад, один нардеп написав звернення майже на 10 аркушів, а коли його викликали на допит для уточнення показань, він повідомив, що писав звернення його помічник, а сам він його навіть не читав…

Нещодавно адвокат екс-нардепа Миколи Мартиненка (НАБУ наразі перевіряє політика на причетність до справи про хабар, який начебто отримали українські чиновники від чеської компанії «Scoda JS») заявив про неповноту цього розслідування і прогнозував розвал справи в суді. Як ви могли б на це відреагувати?

Це як у мультфільмі «Том і Джері» – класичне протистояння адвоката і прокурора. Адвокат робить все, щоб продемонструвати свою роботу. Хоча я не розумію, навіщо робити будь-які заяви, якщо розслідування не завершено. Якщо він має якісь претензії до слідства – хай робить звернення і йде до суду.

Мартиненко  - свідок у цій справі?

Так.

Коли справу буде завершено?

Вона у мене стоїть у пріоритеті. Там також є потреба в запитах про міжнародну співпрацю. Думаю, що є місяць-півтора до її завершення, але це поки що не точно.

Якщо шукати мотиви адвоката висловлювати претензії до цього розслідування, чи можна зробити припущення, що Мартиненку найближчим часом змінять статус «свідка» на «підозрюваного»?

Узагалі питання - навіщо свідку адвокат... Це раз. По-друге, нещодавно виступав адвокат Януковича і також казав, що той не винний…

Раніше ви повідомляли, що САП та НАБУ отримали доручення перевірити матеріали відносно власності президента України в офшорних зонах. Які результати?

Прошу пресу не перекручувати мої слова, а звернутися до першоджерел. Я поінформував, що аналітичні центри спецпрокуратури і НАБУ отримали доручення опрацювати матеріали з офшорного скандалу. За результатами вивчення документів буде вирішено, чи відкривати кримінальне провадження. На даний час опрацювання документів триває, питання про внесення відомостей до ЄРДР для початку кримінального провадження буде вирішено після опрацювання. Я думаю, що треба розбиратися, оскільки часто буває так, що все, що вибухає, як бомба, потім виявляється, що правда десь посередині. Тому треба проаналізувати всі дані, і коли буде зібрана інформація, тоді і давати правову, юридичну і моральну оцінку діям тих осіб.

Питання незалежності в роботі антикорупційної прокуратури. Чи відчувається тиск із боку найвищого керівництва держави та керівництва ГПУ?

Якщо говорити відверто, неправдою буде, якщо скажу, що був тиск у прямому сенсі цього слова. Ані від президента, ані від генпрокурора дзвінків або побажань не було. Були ігри в «кота й мишки», коли ми витребували для вивчення справи з Генпрокуратури, а нам відповідали, що не можуть їх надати з тих чи інших причин. Бо «справу закрито», або навіть через те, що «директор НАБУ не є працівником НАБУ».

І таке було?

Так, був лист-роз'яснення для прокурорів, що директор Національного антикорупційного бюро не є працівником НАБУ, тому не має права витребувати справи, а прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не має їх погоджувати. Отакі феєричні «коломийки».

Чи можете уточнити, з яких справ отримували відмову?

Перша справа, яку ми витребували ще в січні – «бурштинова справа», де проходив заступник начальника УСБ України  Житомирської області. Ми хотіли подивитись, чи є в ній ознаки злочину, підслідного НАБУ. Генпрокуратура три місяці нам цю справу не давала. Три місяці! Під різними приводами – то вона в Рівному, то вона в Києві. Ми знали по Єдиному реєстру досудових розслідувань, що справа розслідується прокуратурою Рівненської області. Тому запит спрямовували саме їм. Із Рівного нам відповіли, що справа раптово «поїхала» до Генпрокуратури в Київ. Там нас повідомляли, що справа ще з Рівного не приїхала, і отак три місяці було.

Нас пробували поставити в певні рамки, штучно створені, коли, наприклад, на думку окремих працівників ГПУ, заступник Генпрокурора – керівник САП має питати дозволу у прокурора місцевої прокуратури про витребування кримінального провадження. Окрім того, для ознайомлення з таким провадженням прокурори САП мали їхати за місцем його розслідування. Зрозуміло, що така позиція не сприяла співпраці. Однак на даний час є повне порозуміння з новим керівником ГПУ і я думаю, нестикування у стосунках із іншими структурними підрозділами ГПУ будуть зняті.

 У зв’язку з чим з'явився лист-роз'яснення до прокурорів областей, що директор НАБУ не є працівником НАБУ?

Спочатку ця інформація з'явилася в ЗМІ. Генпрокуратура розіслала прокурорам областей рекомендації про порядок співпраці з НАБУ і роз’яснення про виконання рішень антикорупційного бюро. Наводився великий перелік аргументів (15 пунктів), чому слід не реагувати та не виконувати звернення і запити Бюро. Серед низки цих аргументів був і такий, що директор Національного антикорупційного бюро не є співробітником НАБУ.

Ким цей лист був підписаний?

Шокіним. Ну і відносини між НАБУ і Генпрокуратурою склалися відповідні. Позиція в ГПУ була така, що, начебто, ми вам допомагаємо, але, скажемо по-простому: дулю в кишені тримаємо.

Як проілюструвати цифрами таку «співпрацю»? Скільки ви витребували справ і скільки вам не дали?

Витребували 17 справ і станом на сьогодні всі вони вже передані. Але замість 5–10 днів ми ці справи чекали місяцями. А строки-то (розслідування – «Главком») йдуть…

Така ж сама ситуація щодо справи про бурштин, по якій проходив заступник начальника СБУ Житомирської області. Справу нам урешті-решт дали. Ми ознайомилися і побачили, що вона не є підслідною НАБУ – повернули.

Минулого тижня я мав зустріч із новим генпрокурором (Юрієм Луценком – «Главком»). Зрештою, ми мали з ним познайомитися. Перше, що він сказав – і мені це сподобалося – що віддаватиме нам будь-які справи відповідно до запитів. Це дає підстави для оптимізму.

Зараз багато думок про те, чи потрібна генпрокурору освіта юриста. Але, на мою думку, важливішим є його бажання змінити систему і це бажання, як я бачу, є.

Якщо переходити на особистості – хто саме в Генеральній прокуратурі не віддавав справи?

Як правило, це були проблеми з Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури.

Керівник якої - Юрій Столярчук…

Так, Столярчук. Із поліцією, фіскальною службою таких проблем не було.

Ви бачили скандальну програму «Схеми», із якої стало відомо про зустрічі депутата Олександра Грановського, якого називають в ЗМІ куратором судової та правоохоронної системи, з київським прокурором Сергієм Лисенком та суддею Окружного адміністративного суду Павлом Вовком. Чи відчували ви на собі вплив цього депутата та які ваші висновки з приводу зазначеного сюжету? Чому досі не має справи проти прокурорів Дніпровської райпрокуратури столиці Сергія Лисенка та Дениса Солов’я (обидва опинилися в центрі скандалу після оприлюднення в ЗМІ їх листування, де, начебто, прокурори обговорювали фізичний тиск на підслідного).

Щодо депутата Олександра Грановського – це вже така «легендарна» особистість – усі його знають, але ніхто не бачив, за винятком появи в телеефірі...

Від нього, як народного депутата, наскільки я пам’ятаю, було одне чи два звернення (до НАБУ та САПу – ред.). Одне з них він особисто сюди приносив.

Пам'ятаєте з приводу чого це звернення?

Це було десь у лютому-березні, таких звернень велика кількість – тому точно сказати зараз не можу.

Він особисто до вас приходив?

Так. Народний депутат, згідно з законом, має право першочергового прийому і я не можу йому відмовити.

Окрім нього хтось ще до вас заходив?

Дуже багато… (сміється) Особливо, коли не пленарний тиждень у Верховній Раді.

Тому судити за фактами зустрічей не варто. Слід робити висновки з предмета цих зустрічей...

Якщо повернутися до прокурорів Дніпровської районної прокуратури Києва – Сергія Лисенка та Дениса Солов’я. Вони були звільнені після скандалу з їхнім листуванням, а нещодавно через суд поновилися. Чи є наразі розслідування проти них?

Вони вже понесли свою відповідальність, вважаю справедливу, коли були звільнені. Чому суд ухвалив рішення про їхнє поновлення - слід вивчати.

Але вони ж обговорювали, як фізично вплинути на підсудного…

Ну це слова... Наскільки я пам’ятаю ту ситуацію, одному з прокурорів не сподобалося, як на нього дивиться підсудний... дурне листування…

Думаєте, це був гумор?

Я не знаю жодного з них, але думаю, що то був такий собі невдалий гумор, а не плани вчинити якісь дії.

Знаєте, коли на тебе з-за ґрат дивиться бандит і непристойні жести показує чи іншим чином виявляє зневагу… прокурори також люди. Інша справа, якби вони написали те, що написали, а згодом із тією людиною щось сталося…

Якщо переглянути декларації прокурорів, особливо, коли  йдеться про Генеральну прокуратуру, то велика кількість із них має у власності такі автівки, які не відповідають доходам цих людей. Статки свідчать також про світогляд. Що з цим робити?

Це питання моральності і ще варто прослідкувати історично, як люди раніше йшли в прокуратуру.

Із кінця 90-х – початку нульових в прокуратуру інколи брали навіть із третього курсу юрфаку, бо не було кому працювати. Зарплата 20 доларів... Згодом – так розвивалось українське суспільство – відбулась певна «еволюція». Десь 2003-го року – я цей період уже більш-менш пам’ятаю тому, що вчився на юридичному факультеті – з'явилась мода на «ксиву». У прокуратуру почали йти діти заможних батьків, особливо це стосувалося міста Києва та обласних центрів. Тоді таких у столичній прокуратурі була левова частка. У київську прокуратуру практично неможливо було потрапити. І питання – чого в того чи іншого така машина – це більше питання до їхніх батьків.

З іншого боку, журналістські розслідування зазвичай стосуються столиці та великих міст. А ви поїдьте в прокуратуру Черкаської області, наприклад, Чигирин, чи прокуратуру Львівської області – Городок, Самбір... Там зовсім інші прокурори, хоча прокурорське посвідчення всюди однакове.

У мене досить велика кількість знайомих та друзів серед прокурорів, які живуть в гуртожитках, мають невелику зарплату й намагаються якось прожити... Ця робота затягує, її важко полишити й піти невідомо куди, тим більше ринок юридичних професій в Україні перевантажений.

У мене кума працює в прокуратурі і живе з родиною – чоловіком і сином – у гуртожитку, їздить на роботу за 90 км щодня туди й назад з передмістя Києва електричкою. Про таких прокурорів же нецікаво знімати журналістський сюжет?! Цікаво зняти, як прокурор на Мерседесі приїде на роботу…

Я жодного не виправдовую, проблема дійсно є. Сподіваюсь, що зараз за допомогою нового генпрокурора цей негативний «імідж» будемо виправляти разом.

І питання зарплат тут одне із найважливіших.

Що з ними не так?

Вони надто малі. Я маю на увазі не Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, а прокуратуру взагалі. Прокурор місцевої прокуратури на руки отримує 3,5-4 тис. гривень на місяць. Спробуйте розділити на 30 днів.

У Генпрокуратурі прокурор відділу отримує близько 10 тис. гривень. Мої прокурори (прокурори САП – «Главком»)  отримують по 50 тис. гривень. Ми не приховуємо це, і це є запобіжником від корупції. Наші зарплати прив'язані законом до зарплат детективів НАБУ. Високий дохід є запобіжником від корупційних проявів. Якщо їх виявлятимуть, то буде тюрма.

До речі, нещодавно в ЗМІ підрахували, що в мене зарплата понад 100 тис. гривень, назвали найбагатшим силовиком країни. Це правда, хоча заради точності слід відрахувати податки, збори, військовий збір тощо – на руки я отримую приблизно 80 – 85 тис. гривень, як і казав раніше.

Хотів би акцентувати, що я є не лише керівником антикорупційної прокуратури, а й заступником Генерального прокурора України. Тому питання підняття зарплат у всій системі органів прокуратури на належний рівень – у відповідність до тих норм, які закріплені в законі про прокуратуру – вважаю першочерговим завданням. Це найважливіший шлях для подолання корупції в нашій системі. Коли людина отримуватиме не 3 тис. гривень, а передбачені законом 15 тисяч, то питання “варто чи ні брати 100-500 доларів, щоб потім втратити все”, у неї не стоятиме.

Нещодавно були утворені органи прокурорського самоврядування, які згодом були відтерміновані новим законом на один рік. Чи справді вони зроблять роботу прокурорів незалежною? Також цікавить ваша думка щодо заяв про спланованість голосування під час обрання складу цих органів самоврядування в системі прокуратури.

Я був присутній на конференції Генеральної прокуратури України (на якій обиралися делегати на Всеукраїнську конференцію працівників прокуратури, де обиралися власне органи самоврядування – «Главком»). Можу сказати, що коли зібралось близько тисячі людей, важко щось планувати.

Я дуже критично ставлюсь до закону про прокуратуру, який розробляв ще (колишній заступник глави Адміністрації президента Януковича) Андрій Портнов.

Що стосується незалежності… Можливо, я дивлюсь з позиції керівника, але (обираючи органи прокурорського самоврядування – «Главком») ми хочемо, щоб усі прокурори були незалежні, а при цьому, водночас, щоб за все відповідав Генеральний прокурор або керівник антикорупційної прокуратури.

Проте в цьому разі впливу керівника на підлеглих фактично немає, тому що є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів та Рада прокурорів, які засідають приблизно раз на місяць…

Вважаю, що на теперішній стадії розвитку українського суспільства загальний нагляд має бути відкинутий, слідство має бути відкинуте. Водночас, у прокуратурі має бути сильне процесуальне керівництво над слідством і нагляд за оперативно-розшуковою діяльністю, у тому числі й важелі дисциплінарного та кримінально-правового впливу на слідчих та оперативників усіх без винятку правоохоронних органів, має бути чітке підпорядкування всередині системи, щоб у разі неналежних дій підлеглих керівник міг ці дії вчасно припинити, тому що саме з нього будуть питати, а не зі слідчого чи процесуального керівника.

Тобто, прокурорські органи самоврядування не на часі?

Не на часі.

З іншого боку, запровадження цих органів стало реакцією на практику телефонного права, коли найвище керівництво давало рекомендації підлеглим, як треба розслідувати і які результати цього розслідування мають бути...

Але створення органів самоврядування не вирішить проблему. Без них хоча б є відповідальний – керівник прокуратури. А що пропонується натомість?! Колегіальний орган, що не несе відповідальності. І це робить актуальним вибір для зацікавлених осіб: навіщо шукати вплив на керівника, коли можна з рядовим прокурором...

Але ми пам'ятаємо, що раніше, коли ще не йшлося про органи прокурорського самоврядування, прокурори ГПУ своїми діями допомогли екс-міністру Миколі Злочевському зняти арешт із 23 млн доларів у Британії, а інші невстановлені особи в Генпрокуратурі завадили екстрадиції екс-міністра фінансів Юрія Колобова з Іспанії.

Це палиця на два кінці.

Якщо будуть створені органи самоврядування і, припустимо, Генеральний прокурор бачить, що підлеглий знімає арешт з рахунку Злочевського, він не матиме жодних важелів впливу. Прокурор – процесуальний керівник йому скаже: так, я зняв арешт, тому що вважаю, що не має для нього підстав. Якщо не подобається – ідіть у Кваліфкомісію зі скаргою, яка засідає раз на місяць. І Генеральний прокурор нічого не зможе вдіяти. За цей час такий прокурор ще три арешти зніме, візьме собі мільйон і звільниться. А хто буде винний?! Правильно, Генеральний прокурор – він же уособлює цей орган.

Потрібна ієрархія і відповідальність. І ця відповідальність має кореспондуватись правами і впливом, щоб цю відповідальність забезпечити.

Глава НАБУ Артем Ситник заявляв, що є проблеми з судами, які заважають розслідуванням Бюро. Чим вони заважають?

Не можна сказати, що суди заважають в роботі. Однак, є низка питань у відносинах із судами. Ми стикались із проявами такої собі корпоративної єдності суддів, однак вважаю, що є загальне розуміння необхідності співпраці в рамках закону. Є розуміння, що ми виконуємо свою роботу, а не хочемо когось «підім’яти» під себе. Звичайно, є багато проблем у чинному КПК України, законах, які, на нашу думку, суттєво перешкоджають у роботі, дають можливість приймати різні рішення в однакових ситуаціях, гальмують і затягують процес слідства.

Потреба в реформі судової гілки стоїть гостро. У тому числі, йдуть обговорення про створення антикорупційних палат в судах. Адже є підозри щодо витоку інформації (по кримінальних провадженнях –  «Главком») також із судів.

Це палата, яка розглядатиме суто справи НАБУ та САПу?

Так, але це поки що лише концепція. Хтось пропонував створення антикорупційних судів, хоча я вважаю це неправильним – тому що це є порушення Конституції, яка чітко визначає чинну систему судової гілки влади.

Інша річ – виокремлення антикорупційних суддів (не плутати із судами), які б відбиралися на відкритому конкурсі, були б незалежні від голови суду й отримували зарплату на рівні антикорупційного прокурора. Тоді система б запрацювала.

Бо як би сьогодні не працювали Спеціалізована антикорупційна прокуратура та Національне антикорупційне бюро – олігархам не має сенсу «мучитись» із прокурорами. Можна почекати, поки справа піде до суду, а тоді сліпа Феміда закриє очі там, де треба...

Повідомлялося, що формування САПу мало завершитися у травні. Що із цим зараз?

В антикорупційній прокуратурі взимку відбувся конкурс на 45 посад прокурорів антикорупційної прокуратури. Було близько 500 заявок від кандидатів.

У січні-лютому 2016 року проведено тестування кандидатів на знання законодавства (професійний тест), тестування загальних здібностей, а також співбесіди. За результатами проведеного конкурсу з 15 по 20 лютого поточного року на посади прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури призначено 12 осіб, які приступили до виконання службових обов’язків, тобто конкурс успішно пройшли лише 1,5-2 відсотки учасників конкурсу.

На сьогодні у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі на прокурорських посадах працюють 24 працівники разом із керівним складом, із яких процесуальне керівництво здійснює 21 прокурор, включаючи мене та моїх заступників.

Після конкурсу змінилися вимоги закону – раніше кандидатам слід було мати п'ять років прокурорського стажу, тепері – достатньо п'яти років загального (юридичного) стажу.

Дійсно, спочатку планувалось, що новий конкурс проведемо в березні,     згодом — у квітні. Але наразі в Національному антикорупційному бюро також не повністю сформований штат. Я бачу, як мої прокурори завантажені, і кажу всім, що за 50 тис. гривень на місяць можна й до дев'ятої години вечора затриматись на роботі, і в суботу попрацювати. Навантаження велике, хоча наш ритм роботи поки дозволяє не брати нових людей, щоб не марнувати державні кошти. Якщо заповнити штат, то прокурори матимуть по два-три провадження. Зараз 20 людей мають по 7–8 справ. Краще ми заощадимо кошти – адже додатково 20 прокурорів із зарплатами в 50 тис. гривень – це мільйон на місяць.

Я прийняв рішення, що наступний конкурс буде оголошений наприкінці серпня, так, щоб на другу декаду жовтня штат було повністю сформовано.

Джерело: glavcom.ua

You have no rights to post comments