Ситуація на Донбасі може кардинально змінитися лише тоді, коли Володимир Путін залишить посаду президента Росії. Коли це станеться і чому путінська еліта готова відвернутися від свого лідера заради нової угоди із Заходом, розповів російський політолог Андрій Піонтковський.

Стратегія Путіна по Донбасу змінилася кілька місяців тому, коли він зрозумів, що Київ ніколи не погодиться на те, щоб впихнути квазіреспубліки назад до складу України. Що стосується заяв ватажків ЛНР і ДНР, то варто не на слова дивитися, а на дії. Тим більше, Плотницького і Захарченка, які часто ретранслюють не позицію Кремля, а позицію свого алкогольного отруєння.

Якщо ж оцінювати ситуацію на Донбасі по діях Кремля: визнання «паспортів» (так званих ДНР-ЛНР), введення російського рубля, то справи йдуть на підвищення суб’єктності цієї території. Це не дійде до рівня формального визнання або анексії. Це буде така напіванексія за аналогією з грузинськими «республіками». Мені здається, що це має влаштовувати Україну. Тому що загроза під тиском Франції та Німеччини знищити українську державу шляхом легітимації цих бандитів була набагато серйознішою.

Україна, зі свого боку, може оголосити ці території тимчасово окупованими. Бо Україна не може звільнити їх силою, оскільки Путін буде необмежено підвищувати присутність російської армії. Але й Росія не зможе далі розширитися військовим шляхом. Обидві сторони повільно йдуть до однієї і тієї ж реальності. До падіння путінського режиму в Росії питання Донбасу залишиться замороженим.

Якщо взяти останні дії київської влади щодо соціальних мереж (заборони низки російських сайтів) та Московського патріархату («церковні» закони Верховною Радою не було розглянуто), то Україна робить правильні кроки. Адже соціальні мережі і гундяївська церква — це інструменти агресивної війни. Важко уявити, щоб в 1941 або 1942 роках під час війни Росії з Німеччиною в Росії працювали німецькі радіостанції.

Путін зазнав низки зовнішньополітичних поразок: ідеологія «русского мира», «Новоросія» луснули, різко погіршилися відносини з Заходом і будуть ще погіршуватися. Зараз створена комісія Конгресу з розслідування не тільки російського втручання у вибори, але російської діяльності взагалі. Зараз в Росії ситуація класичного палацового перевороту. Вся путінська верхівка залежить від відносин із Заходом, вони прекрасно розуміють, що без зміни путінського бренду Захід на відновлення відносин не піде. Тому Путін 2018 рік не переступить, або його вмовлять не йти (на президентські вибори).

Але в зв’язку з цим не варто тішити себе ілюзіями, після відходу диктатора зазвичай до влади приходять такі саме мерзотники. А зміна диктатора — це завжди послаблення і вікно можливостей. Нова хунта буде готова піти з Донбасу, але не з Криму. І Захід буде на це дивитись якось доброзичливо. Якщо піде без дурнів: виведе війська, прибере бандитів, то Захід більш серйозні санкції зніме, але анексію Криму ніколи не визнає. Ситуація буде така як за радянських часів з Прибалтикою — Сполучені Штати не визнавали анексію цих країн Радянським Союзом.

Джерело: ukrmir.infо

Розвал путінського режиму в Росії почнеться із зовнішньополітичного ураження. Такий прогноз зробив російський опозиціонер Гаррі Каспаров.

За словами Каспарова, в Росії можливий саме розкол зсередини еліти, який буде підтриманий вуличним протестом, швидше за все, в Москві та Петербурзі.

«Тут роль, яку відіграє Навальний і його структура, мені здається, дуже важлива. Але принципово треба розуміти, що вирішальним фактором, який приведе до розвитку такої ситуації, стане зовнішня політична поразка Путіна», – підкреслив опозиціонер.

Крім того, він запевнив, що саме тому Путін так відчайдушно б’ється за те, щоб виглядати дуже сильним, крутим, нібито лідером, який може говорити на рівних навіть з президентом США. Оскільки він знає: як тільки диктатор слабшає в очах власного оточення і свого народу, треба чекати революційного підйому.

«Я дуже сподіваюся, що все-таки, американська карта Путіна буде бита», – підсумував Каспаров.

Джерело: politicua.com

В КРЕМЛЕ РАЗРАБАТЫВАЮТ УПРАВЛЯЕМЫЙ ПЛАН РАСПАДА

В Кремле в эти дни судорожно прорабатывают планы будущего России и один из этих планов – возможный управляемый распад.

Интересный материал попался на глаза в сети, как в то время, когда общие тенденции развития “Северных территорий” постепенно толкают кремлевское государство к “эпическому концу”. Ведь мало кто задумался о том, что история распада СССР и последующего распада России имеют одну малозаметную, но ключевую особенность. А именно – “британскую версию” распада империи, правда с “российской спецификой”.  Но обо всем по порядку.

Немного истории. Когда было принято решение разогнать СССР, в недрах кремлевских кабинетов естественно подразумевалось сделать это так, чтобы выстроить “три линии значимости” бывших колоний. Третья линия – Прибалтика, Польша, вероятность втянуть которых “назад в Империю” фактически близка к нулю.  Вторая линия, это средняя Азия, Закавказье, которые втянуть несложно, но они серьезно тянут экономику “империи вниз”. Первая же линия, так называемые “братские народы”, это Украина и Беларусь, которые по промышленному потенциалу и возможностям являются основным “лакомым кусочком” для чекистов.

Подразумевалось, что бывшие “колонии” формально будут независимы, но номинально очень тесно связаны экономически и политически с аппаратом кремлевских чекистов. Со временем “первую линию” предполагалось втянуть назад, чтобы расширить базис российской экономики. На этом и строилась политика Путина и его окружения, а собственно и чекистов, которые с развалом СССР никуда не делись из Кремля.

Ведь дело в том, что специфика управления Россией подразумевает экстенсивное развитие, основанное на эксплуатации ресурсов, что со временем приводит к кризисам как в экономике, так и в социальной сфере. Не нужно было бы быть семи пядей во лбу, чтобы заметить тенденцию к деградации отраслей российской экономики еще лет пять – семь назад. Да и предсказать падение стоимости нефти тоже не нужно быть академиком. Отсюда единственный выход – расширить базис экономики за счет включения новых территорий. На этом политика Российской империи строилась всегда, на бесконечном поглощении других народов, расширении базиса, а когда новые территории “уже переработаны” – снова все сначала. Правда в отличие от Британии, Россия включала все колонии в свою территориальную границу.

Но вот в Украине план по поглощению, который готовился больше 10 лет, не сработал. Что же дальше? А дальше повторение 1991 года, но у же на территории России.

Возможно уже в ближайшие дни в Кремле будет принято решение о “распаде России”. Именно потому, что вес экономических и социальных проблем становится не посильным, в течении ближайших лет придет  отказаться не только от Украины, но и от ряда территорий самой России, сохранив экономические связи и политическое влияние. Что это будет сложно сказать, но наименее значимыми для России сейчас являются отдельные территории Сибири и Кавказ. При этом стратегические предприятия и значительную часть экономики “отколовшихся территорий” Кремль продолжит контролировать по “британскому сценарию”. С этого момент поменяет роль “первой линии” и “второй линии”. Украина вслед за Польшей и Прибалтикой перемещается на третью. Территория же России скорее всего уменьшится на 40-50%, что экономически и в военном отношении будет целесообразно.

А теперь вот что пишет автор:
“Многие российские эксперты из либерального, националистического, коммунистического и даже финансово экономического и бизнес кругов начали предсказывать крах неудачной политики путина. И один из основных мотивов у них: почему не было модернизации, хотя они еще 10 лет назад к ней призывали. О том, что цели путина и российских властных элит могут не совпадать с их целями эти эксперты почему то даже предположить не решаются.

Развивать всю Россию целиком не хватит никаких денег. Путин и компания сейчас были бы беднее бедного и при этом их ждала судьба хрущева. Потому что правительства реформаторов при правильно проводимых реформах больше 5, а тем более 10 лет при власти не сидят.

Думаю решение о расчленении России было принято еще до 2000 года. Такое расчленение позволит модернизировать прибыльные регионы и иметь с этого бабло, и держать на грани цивилизации остальные, доя их по мелочи, как в Африке, и ничего не модернизируя. Более того, расчленение даст эффект защиты украденых элитами капиталов аналогичный развалу ссср. И это позволит попасть путину в учебники истории как основатель пары десятков стран. Тем более, что после развала начнут активно вбрасывать факты, что этот развал был сознательным.

Разрушитель последней империи или подражатель Хрущева с хрущовской же политической судьбой… Сложный выбор для Путина, да? Всем имеющим влияние на ситуацию этот развал выгоден, включая влиятельные международные силы. А соседей союзников можно просто сделать врагами) в общем модернизацию некоторых регионов ждите после развала и большой крови. Заметание следов триллионов долларов дело не легкое и не для чистоплюев. Остальные регионы ждет судьба Африки. Только Африки с очень холодными зимами.”

В полной мере я не соглашусь с автором. Управляемый распад России, который разрабатывается этими днями в Кремле, по мнению его архитекторов,  позволит пережить тяжелые времена “дешевых ресурсов”, сдать в аренду достаточно большие территории, что уже экспериментальным образом происходит и выстроить новую линию обороны, отодвинув территориальный конфликт с Китаем примерно на 20-25 лет. Вероятность этого сценария на сегодняшний день составляет примерно 90%.

Кремль как и в 90-х возглавит процесс распада в надежде позже вернуть назад отколовшиеся территории. Однако Украины в этих планах уже не будет, а основной акцент борьбы перенесут за Урал и на южное направление.

Само осуществление плана возможно на рубеже 2018 года, к чему все, по мнению международных экспертов, все и идет. Однако от плана “А” в Кремле пока не отказались и продолжают выстраиватьлинию обороны на Донбассе, Крыму и в Сирии. Впрочем время уходит и ГКЧП-2 с вытекающими последствиями все ближе.

Виктор Шевчук,  NewsOnline24

You have no rights to post comments