Письменник Віктор Суворов – про запізніле прозріння Європи, російську “гру м’язами” і захоплення українськими “кіборгами” “Путін – товариш непрогнозований і неадекватний. Він може викинути будь-яку гидоту, тому треба бути готовим до всіляких несподіванок”, – каже “Експресу” автор історичних бестселерів, який має українське коріння і вже багато років живе в Англії…
— Пане Суворов, деякі аналітики вважають, що в Росії є план – тактика і стратегія. На відміну від України, яка діє ситуативно… Ви погоджуєтесь?
— Насправді у Росії немає ніяких ні тактики, ні стратегії. Якби вона їх мала, то давно перемогла б. А так… Крим вони взяли лише нахрапом, скориставшись ситуацією, що в Україні не було уряду, не було президента і т.д. Це, знаєте, як на базарі з когось можуть шапку зірвати й утекти. Ото й уся стратегія! На Донбасі – тим більше… З воєнної точки зору, Росія опинилась там у тупику. Як сторона, що наступає, вона мала швидко діяти, але потрапила в ситуацію затяжного конфлікту. І це для Путіна дуже небезпечно.
Натомість Україна у кращій ситуації, бо вона – сторона, яка обороняється. Інша річ, що завжди треба називати речі своїми іменами. Ще древні китайці наголошували: головне – дати правильну назву. Адже якщо ми правильно назвали річ, явище, процес, значить, ми розуміємо суть того, що відбувається. Якщо неправильно – не розуміємо. Тому про яку Антитерористичну операцію може йтися, коли бойовики мають танки, бронетранспортери, артилерію, з Росії стріляють далекобійні гармати, “гради” й “урагани”? Ви про що говорите, хлопці? Це ві-і-і-йна! Війна за незалежність України. І коли ми це зрозуміємо, коли правильно все назвемо, ось тоді можна буде будувати справжні тактику та стратегію.
— Українські солдати – без сучасної зброї, досить часто погано одягнені та ще гірше нагодовані – воюють, як показав Донецький аеропорт, мов “кіборги”. У чому ви бачите силу цієї нової армії, що народилася у дуже складних умовах і в дуже стислі терміни?
— Ви знаєте, я пишаюсь своєю Україною! Це моя країна, це моя армія. Звичайно, шкодую, що вже старий, хворий і що мене там немає. Але дивлюся на все збоку й кажу: молодці, хлопці, так тримати! А те, що солдати погано одягнені та погано озброєні, – ось це вже ганьба тим генералам, котрі сидять у своїх кабінетах і ні чорта не роблять. Тому що, якою бідною не була б Україна, яким глибоким не був би розвал економіки, але вбрати тих хлопців та нагодувати їх країна все-таки може! Я посадив би генералів, що відповідають за забезпечення, на танки і відправив у той аеропорт. Щоб вони кілька днів та кілька ночей там провели. Під тим вогнем! А потім повернулися звідти у Київ та приймали відповідні рішення. До речі, мене дивує ситуація: після розвалу Радянського Союзу в Україні залишилися гори зброї, яку можна привести до ладу та перекинути на схід. Чому ті ситі генерали цього не роблять?!
— “Кремль відправив в Україну сотні військових, зібрав тисячі на кордоні й забезпечує своїх маріонеток на сході зброєю і танками в необмеженій кількості. Це не припущення, це факт… Спроби Росії спростувати це просто не викликають жодної довіри”, — заявив Девід Лідінгтон, міністр Великобританії у справах Європи. Чи не запізно на Заході прозріли?
— Тут відповідь проста: краще пізно, ніж ніколи! Добре, що хоч у Великобританії починають щось розуміти. А є ж багато країн, які ще не прозріли та кажуть: “Не треба в цю справу втручатися, вони самі розберуться, давайте все це забудемо, ніхто не винен, нехай будуть мир, благодать і т.д.” Тобто, повторюсь, це дуже добре, що сьогодні у когось починають прорізатися очі. Знаєте, це як у цуценят: коли вони народжуються, то спочатку цілком сліпі й лише згодом починають щось там бачити. (Усміхається). Тому я вважаю, що такі заяви – крок у правильному напрямку.
— Тим часом генсек НАТО Єнс Столтенберг заявив: кількість вильотів їхніх винищувачів у відповідь на дії російської авіації зросла на 50 відсотків. Цього року вони піднімались у небо вже понад 400. Про що це свічить?
— Це свідчить про цілковитий ідіотизм Путіна! Він починає тепер погрожувати світу, оголошуючи ніби нову холодну війну. Ось вони ганяють довкола Європи стратегічні бомбардувальники Ту-95. Цей літак, нагадаю, створювали ще в першій половині ХХ століття, у 50-х роках, за наказом товариша Сталіна. У нього чотири величезні турбогвинтові двигуни, що створюють жахливий фон на радарах. Тобто, коли Ту-95 піднімається, його видно за тисячу кілометрів, розумієте? Такою технікою Африку можна лякати, але, перепрошую, не Європу в ХХІ столітті! А росіяни літають та хизуються: “Ось дивіться на нашу ядерну потугу”. Це просто безмежна дурість. Ну, не буде атомної війни між Заходом і Росією. Якщо вона почнеться, то заб’ють Росію дуже швидко. Та ж Великобританія, а ще США і Франція, військові бази яких – біля російських кордонів. Тому грати надувними м’язами – це остання глупота.
— На вашу думку, найближчим часом на Донбасі слід чекати деескалації ситуації чи навпаки? От які ваші прогнози?
— Путін – товариш непрогнозований і неадекватний. Він може викинути будь-яку гидоту, тому треба бути готовим до всіляких несподіванок…
Однак слід усвідомлювати, що “там” – гнійник. Його треба просто ізолювати – і нехай собі гниє. А довкола звести китайську – чи яку там – стіну. Тобто, слід відгородитись, бо ця “зараза” отруює Україну. Ну, а коли жителі Донбасу нарешті попросять – “звільніть нас”, тоді можна буде вирушити у визвольний похід… Та за будь-яких обставин Україні – як великій державі – треба покладатися не на заморського дядька, а тільки на себе. Ну й на Бога, звичайно ж!
Богдан Бондаренко, газета “Експрес”
Комментарии
RSS лента комментариев этой записи